Вот что у меня получилось.
Ярило - это, в понимании язычников, бог весны, весеннего солнца, солнечного света. Символ расцвета жизненных сил и плодородия весной.
Происхождение Ярило: он был незаконнорожденным сыном оборотня бога Велеса и жены Перуна - Додолы.
Черты характера Ярило: неудержимая сила и страсть, искренность и прямота.
Род деятельности Ярило: пускал на Землю солнечные лучи.
Чему покровительствует Ярило: он покровительствует тем, кто родился под весенним солнцем. А также покровительствует любовным отношениям.
Как почитается Ярило: делали чучело - символ плодородия. Устраивали игры, пиры, ярмарки, кулачные бои. Поклонялись солнцу.
Когда чувствуют Ярило?
Весной или когда восходит солнце. Но чаще всего тогда, когда солнца не хватает.
Объяснение:
андрей ерин, столяр маленькой мастерской при заготзерне мечтал о микроскопе. однажды он сказал жене, что потерял 120 рублей. когда скандал утих, он купил микроскоп и сказал жене, что это премия за ударную работу. жена посетовала, что дали никому не нужный микроскоп, лучше бы пылесос. целыми днями андрей рассматривал микробы в воде, на ковре, в крови и строил планы, как с ними бороться. он возомнил себя учёным. но тут приходит пьяный сергей, просит показать микроскоп и выдаёт тайну жене андрея. рассказывает, что никакой премии не было. жена всё поняла. андрей ночевал у сергея, а на другой день к обеду узнал, что жена сдала микроскоп в комиссионку. андрей обижен, но жену понимает: "продаст. шубки надо. ну ладно, -шубки, ладно. надо, "
этот рассказ - о простом человеке с "чудинкой". он тянется к науке, хочет уважения, но понимает, что окружающим важнее материальные ценности, его никогда не поймут ни жена, ни соседи.
як вітер, і трави, і води...
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
(с) В. Сосюра "Любіть Україну"
Україна - це наш спільний дім. Україна - приємний, ласкавий і такий домашній ґанок, на якому збирається вся родина-народ, щоб до один одному чи отримати схвалення. Україна - це наш дім, наша душа і наше серце.
По-перше, всі ми український народ, який має спільну історію, спільні проблеми й спільне майбутнє. Ми ніколи, хоч які б не були невзгоди, не забудемо нашу спільну неньку Батьківщину. Звичайно, знайдуться ті, хто буде взагалі кричати, що ми не Україна, а Окраїна, що взагалі не люд, але не треба звертати увагу на тих, хто просто заздрить нашому братьскому духу й любові до країни.
Як казала Леся Українка:
...Буває часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, -
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є - дорога, явори,
усе моє, все зветься Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори...
І дійсно, це так! Це дійсно так! Адже де ще такі лани, де ще такі гори, ліси і степи? Все це поєднанно в одну картину, що міститься в Україні. І кожний українець може з упевненістю казати, що Батьківщина - це його домівка. Саме тому, по-друге, через цю ниточку, яка дуже міцна й не порветься з часами, треба величати Україну спільною домівкою.
Отже, попри те, що вороги намагаються нас розділити, знищити в нас зірнівки любові, у нас ніколи не зломиться дух патротизму, дух у віру кожного з нас і у те, що Україна - наш спільний дім.