часто мы смеемся над тем, что говорят или делают другие люди, а может, и мы сами. но я хочу рассказать о том, как однажды пушистый рыжий котенок рассмешил меня и мою семью. мы смеялись двадцать минут без перерыва, а сейчас часто вспоминаем эту ! однажды я, мама и папа приехали посмотреть строящийся дом у хорошего папиного друга. дом был достроен, осталось доделать только мелочи. но хозяева уже заранее завели там котенка, чтобы он отпугивал мышей и злых духов (как пошутила жена друга). упакованная мебель стояла в комнатах, в том числе и большое зеркало на полу. котенок вместе с нами бегал по дому и мешался под ногами. когда мы зашли в комнату с зеркалом, он испуганно увидел свое отражение и убежал, поджав хвост. прибежав, он снова посмотрел на себя, и ничего не понимая, начал то трогать поверхность лапами, крутиться туда-сюда, бегать влево-вправо. искреннее удивление в его глазах и попытки понять, что происходит, заставили нас обратить внимание на котенка. следующие двадцать минут бедный зверек заглядывал за зеркало, бросался на него, пытался перехитрить собственное отражение, а мы в это время дружно смеялись, глядя на его метания. котенок, как настоящий артист, «играл на публику». это кажется странным, но ему нисколько не надоедало драться с отражением, наоборот, занятие понравилось котенку. и нам тоже! теперь я тоже прошу у мамы с папой подарить мне кота или кошку, потому что с ними всегда весело!
Мені здається, що без друзів життя втрачає свій сенс, стає безрадісним, людина не може відчувати всієї повноти буття. по-перше, справжня дружба плекає інтерес до життя, виникаючи зі спільних зацікавлень чи захоплень. іноді вона з'являється ще в дитинстві як дар, цінності якого не усвідомлюєш. та поряд із другом почуваєшся по-справжньому щасливим: з ним ти ділиш горе навпіл, а радість примножуєш. яскравим художнім утіленням цієї думки є твір всеволода нестайка "тореадори з васюківки". життя яви й павлуші - чудовий приклад радісної підліткової дружби, яка не має ні зобов'язань, ні якогось тягара. невідомо, чи збережуть хлопці це світле почуття надалі. та прагнення мати й берегти друга, розуміння важливості дружби дивовижним чином залишається одним із найсильніших уражень від цієї книжки в читачів уже декількох поколінь. по-друге, дружба міцнішає з часом, якщо люди здатні на тонку й послідовну роботу душі, щоб плекати, розвивати ці взаємини, - шліфуючи скарб дружби, вони самі зростають душею. і навпаки, вражена іржею байдужості, нещирості або заздрості, дружба руйнується. прикладом справжньої, вірної дружби для мене є мама зі своєю подругою галиною. вони познайомилися й зблизилися, навчаючись разом в універсітеті, а згодом тітка галина переїхала зі свого міста жити до нас. ось тоді в моїх бабусі й дідуся з'явилася ніби ще одна донька. з часом дружба дівчат міцнішала, і, хоч обидві вже мають дорослих дітей, так і світяться молодістю, життєлюбством. вони завжди підтримують і одна одні, і людей навколо. отже, дружба - це найкращий скарб в житті.
Лесть-необснованная похвала в сторону другого человека
Коварство - обман, подлость