Романи, яким вдається поєднувати в собі вкрай захоплюючу історію і непідробно високу мораль, зрозуміти яку змогла би навіть й дитина. Одним з таких унікальних романів є творіння пера французького письменника-майстра Жуля Верна, назва йому – «П’ятнадцятирічний капітан». Крім цікавої історії про пригоди юного моряка, читач також може повною мірою зрозуміти глибоке засудження автором проблеми рабства і негуманного ставлення до людини.Але, звичайно, насамперед всім сподобалася пригодницька історія Діка Сенда. Залишившись єдиним, хто здатний керувати морським судном, молодий хлопець не розбився об скелі, не затопив корабель, зрештою, не знищив своїх супутників. Він зміг вміло впоратися з керуванням морським судном і привести його до берегів. Так склалося, що подальша історія пригод Діка Сенда і його супутників була складною, заплутаною, але з усіма проблемами вони, на щастя, впоралися і вижили.
У той же час протягом всієї їхньої історіїавтор висловлює свій однозначний осуд стосовно ганебного явищу того часу – рабства. Нагадаю, що в ті часи рабство не було незаконним, а Дік Сенд і його друзі потрапили в Анголу, яка тоді вважалися мало не головним світовим центром рабства. Їх і самих хотіли задіяти в цьому процесі. Звичайно, у людей, яких продавали і купували, не було ніяких прав. У їх житті була ціна, втратити життя раба означало втратити вигоди, гроші і переваги, які існують у зв’язку з його працею. Неодноразово протягом роману Жуль Верн описував жахи рабського безправ’я і жорстокого ставлення по відношенню до рабів зі сторони торговців і всіх інших, хто мав до цього відношення. Через рабство життя африканських племен було зруйновано, їх б життя був зведений до нуля. Своїм романом французький письменник, як людина, яка проживала на території колоніальної держави, зробив щеплення всьому тодішньому суспільству, показавши всі жахи рабства.
Мені цей роман, безумовно, дуже сподобався. Я думаю, що, звичайно, є в цьому світі і такі, хто вважав його тривіальним або навіть безглуздим. Напевно ці люди просто неуважно або невдумливомо читали його. У роману «П’ятнадцятирічний капітана» цікавий сюжет, натхненні герої і, звичайно, дуже цінна мораль. Навряд чи в майбутньому проблема рабства встане перед людством так само гостро, а от проблема гуманного ставлення до людей існує, на жаль, і сьогодні. Саме з цієї причини я рекомендую цей роман до прочитання кожному, хто до цього часу ще не зробив цього.
Только вчера кино показывали. Девочка Оля проходит сквозь зеркало и попадает в Королевство Кривых Зеркал. Там она встречает свое отражение - девочку Яло. Все имена в этой стране нужно читать задом наперед. Страной правит король Йагупоп 77 и два министра - Абаж и Нушрок. У Нушрока есть еще дочь - Анидаг. Оля и Яло становятся свидетелями, как бьют и кидают в Башню Смерти мальчика Гурда (он отказался делать кривые зеркала) и решают его Оказывается, что Ключ от Башни является символом власти в стране, и таких ключей всего два: у Йагупопа и у Абажа. Абаж, Анидаг и Нушрок - каждый хочет убрать короля и править сам. Анидаг договаривается с Абажем и пытается отравить Нушрока. Одновременно сам Абаж кидает пилюлю с ядом в бокал с вином Анидаг, а Нушрок - Абажу. Случайно так получилось, что никто вина не выпил и все остались живы. После многочисленных приключений Оле и Яло удается украсть оба ключа, добраться до Башни и Гурда. Во время этих приключений они познакомились с хорошими людьми, которые были слугами: дядюшкой Бар и тетушкой Аскал.
Быть взрослым - это не означает достичь какого-то определенного возраста. быть взрослым - значит стать человеком, который может отвечать за себя и доверенных ему людей или за что-то другое. взрослым может считаться человек, который в состоянии принять решение, за которое потом не будет раскаиваться, а так же - отстоять и доказать свое мнение. многие люди, добившиеся положения в обществе или просто прожившие достаточно долго, не могут по праву считаться взрослыми. потому что в жизни ведут себя как существа, не отвечающие за себя, за свои поступки, слова.
У той же час протягом всієї їхньої історіїавтор висловлює свій однозначний осуд стосовно ганебного явищу того часу – рабства. Нагадаю, що в ті часи рабство не було незаконним, а Дік Сенд і його друзі потрапили в Анголу, яка тоді вважалися мало не головним світовим центром рабства. Їх і самих хотіли задіяти в цьому процесі. Звичайно, у людей, яких продавали і купували, не було ніяких прав. У їх житті була ціна, втратити життя раба означало втратити вигоди, гроші і переваги, які існують у зв’язку з його працею. Неодноразово протягом роману Жуль Верн описував жахи рабського безправ’я і жорстокого ставлення по відношенню до рабів зі сторони торговців і всіх інших, хто мав до цього відношення. Через рабство життя африканських племен було зруйновано, їх б життя був зведений до нуля. Своїм романом французький письменник, як людина, яка проживала на території колоніальної держави, зробив щеплення всьому тодішньому суспільству, показавши всі жахи рабства.
Мені цей роман, безумовно, дуже сподобався. Я думаю, що, звичайно, є в цьому світі і такі, хто вважав його тривіальним або навіть безглуздим. Напевно ці люди просто неуважно або невдумливомо читали його. У роману «П’ятнадцятирічний капітана» цікавий сюжет, натхненні герої і, звичайно, дуже цінна мораль. Навряд чи в майбутньому проблема рабства встане перед людством так само гостро, а от проблема гуманного ставлення до людей існує, на жаль, і сьогодні. Саме з цієї причини я рекомендую цей роман до прочитання кожному, хто до цього часу ще не зробив цього.