потому что история, которая произошла с дочкой смотрителя, похожа на историю в картине и автор (Пушкин) пытается таким образом все объяснить читателю
1. Які основні складові творчості В. Скотта?
Історизм, гуманізм, прагнення до об’єктивності
2. Що лягло в основу історичного роману?
Антикварний і готичний роман
3. Які умови В. Скотт вважав обов’язковими для створення історичного роману?
Історичну точність, серйозність проблематики, правдивість епохи та історичних осіб
4. У чому полягає головний пафос роману «Айвенго»?
В утвердженні місця особистості в історичному процесі
5. Що не утворює особливий колорит середньовіччя в романах В. Скотта?
Зображення особистих стосунків
6. Який використаний В. Скоттом прийом зробив історичний роман «Айвенго» цікавим для широкої публіки?
Змалювання загальної історії через показ окремих людей
7. Яку назву отримав тип роману, розроблений В. Скоттом?
Вальтерскоттівський
8. Сюжет-Поєднання історичних фактів із художньою вигадкою, широка панорама минулого
Опис героїв-Поєднання історично реального й вигаданого, зображення різних суспільних верств, відсутність негативного й позитивного поділу
Автор у романі-Загалом об’єктивне відображення ходу подій, вираження думок через дещо ідеалізованих персонажів
Історичний підхід- Обумовленість подій і характерів соціально-історичними умовами
Конфлікт-Поєднання з соціальними, національними й моральними чинниками
Объяснение:
Походить із селян. Внаслідок масової евакуації населення у 1950—1955 роках сім'я жила у селі Чернігівка Чернігівського району. Навчався у Карапчівській середній школі. Служив у війську. Працював фельдшером у селах Підзахаричі та Петраші Путильського району, а під час заочного навчання в Чернівецькому університеті перейшов працювати вчителем у Білоберізьку середню школу, яку нині очолює як директор. Один з учасників заснування Верховинського районного Товариства української мови імені Тараса Шевченка «Гомін Карпат» — першої суспільно-політичної організації на Верховинщині, та багатьох політичних акцій, пов'язаних з її діяльністю. Заступник голови правління.
Писав вірші з дитинства. Друкувалися у багатьох республіканських альманахах, журналах, газетах. Видав збірку віршів «Оминути не смію»
Сначала расстановка героев как в притче. Блудная дочь в поисках лучшей доли сбегает от скорбящего о ней отца. И автор, подчеркивая, что эта картина ежедневно перед глазами Самсона Вырина, рассказывает, что отец уверен, что она растратит доставшийся ей от родителей богатства ( красоту, бойкость, сноровку) и вернется к отцу несчастная и раскаявшаяся, если не пропадет совсем. Но Самсон ее НЕ ПРОЩАЕТ, он только страдает и пьет. Он считает, что дочь предала его и не хочет о ней говорить.
В противовес притче, "блудная дочь" не раскаивается в содеянном. Она нашла свое счастье. Дуня богата, роскошно одета, у нее прелестные дети. Ей жаль, что отец не видит этого, она оплакивает его, как родного и любимого. Возможно, понимает, что укоротила его жизнь, но вряд ли хотела бы вернуться к исходной точке и остаться с ним на станции. Характерный эпизод. Она долго лежала на отцовской могиле, но не сказано, что она потом привела детей показать им могилу деда, навещала еще место его упокоения или обустроила его на печальном и не ухоженном кладбище. Отец забыт вместе с Повесть завершилась не так, как в притче. Нет ни раскаяния, ни прощения.