1)Акакій Акакійович Тішкевич.
2)Чи випадково Гоголь назвав Башмачкіна Акакієм? Напевно, що ні, бо в перекладі з грецької ім’я Акакій означає “незлобливий”. Зважаючи на те, що таким самим є і батьківське ім’я, можна вважати, що автор ніби подвійно підкреслює характеристику персонажа, акцентуючи увагу на його непротивленні злу. Фраза головного героя “Облиште мене, для чого ви мене ображаєте?” створює сумне враження, Башмачкін не міг протистояти нахабству й брутальності в реальному житті.
3)Зневажливо
В восьмом классе изучают классиков русской и зарубежной литературы.Меня заинтересовал немецкий писатель,поэт Иоганн Вольфганг фон Гёте.Он затрагивает глобальные проблемы человека,смысла жизни и смерти,автор сам ищет ответы на многие вопросы,посвящая им свои труды.Трагедия "Фауст" -это мировой шедевр литературы.Мистический сюжет,харизматичные персонажи,тема истины жизни и свободы человека не оставляет равнодушным любого читателя.Прочитав произведение,каждый находит свой ответ и индивидуальное понимание идеала,в этом и гениальность трагедии.
Гёте не только поэт,он философ,мыслитель.Рассуждая на тему бытия,автор говорит с читателя через персонажи.
Фауст стремился к понятию идеала,он ищет истину и смысл бытия.В чём он,простой смысл жизни?Доктор пытается искать ответ изучая науки,но это лишь теория,оторванная от реальной жизни.Он не обретает свободу от своих познаний,наоборот,он начинает осмысливать жизнь с другой стороны.Искушения Мефистофеля не впечатляют Фауста,он быстро теряет интерес к утехам.Любовь к Маргарите увлекает Фауста,он очарован,но не бросает поисков истины.Глубокое чувство делает Фауста счастливым,но не надолго,идеал отношений не даёт понимания смысла жизни для доктора.Через любовь к Маргарите ,Фауст понимает ответственность перед другим человеком,он разделает вину со своей возлюбленной,но это не делает его свободным.
Лишь глубоким старцем,Фауст понимает смысл жизни и обретает свободу.Чтобы стать свободным,каждый человек должен служить людям,приносить пользу,в этом призвание людское.Живя для других,человек ежедневно сражается за жизнь и свободу всего человечества.Отдавая себя своему делу,служа людям,Фауст понял,что для него важно.Уважение простых и незнакомых людей,за доктора,которой боролся со смертью ,за жизнь других,не боясь погибнуть самому.Служение людям-это и есть смысл бытия и это обрести свободу.Мефистофель бессилен перед истиной,он проигрывает пари.
"Лишь тот достоин жизни и свободы,
Кто каждый день за них идет на бой. "
Гёте "Фауст"
Україно, Україно!
Серце моє, ненько!
Як згадаю твою долю,
Заплаче серденько! /"Тарасова ніч"/.
Поет розуміє, що немає і не може бути вільної, щасливої і радісної вітчизни, поки "...скрізь на славній Україні Людей у ярма запрягли Пани лукаві... /"І виріс я на чужині"/. Шевченкові герої - це люди кровно зв'язані з батьківщиною. Це подвижники, для яких немає вищого почуття, ніж гаряча любов до стражденної матері-вітчизни. Такими патріотами були вожді народних повстань - Наливайко, Тарас Трясило, Богдан Xмельницький, Богун, Залізняк, Гонта.
До Шевченка ніхто ще так не говорив з народом. Українська література не знала ще такого зльоту поетичного натхнення такого пафосу в утвердженні патріотичних ідей:
А ти, моя Україно,
Безталанна вдово,
Я до тебе літатиму!
З хмари на розмову.
На розмову тихосумну,
На раду з тобою:
Опівночі падатиму
Рясною росою. /"Сон"/
Любов Шевченка до природи, милування красою рідної землі становлять характерну рису його патріотизму. "Нема на світі України, немає другого Дніпра!.." - з захопленням проголошує поет. В художніх творах Шевченка образи рідного пейзажу, кар-тини природи є неперевершеними зразками живопису слова. Пригадаймо чудову картину ранку в творі "Сон":
...світає, Край неба палає;
Соловейко в темнім гаї
Сонце зустрічає.
Тихесонько вітер віє,
Степи, лани мріють,
Між ярами над ставами
Верби зеленіють.
Характеризуючи найважливіші етапи формування поезії Великого Кобзаря, не можна обійти такий його видатний твір, як "І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм я Ук-раїні і не в Україні моє дружне посланіє":
Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата, -
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Влагословить дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
Патріотичні ідеї Шевченка мали величезний вплив на формування і розвиток передової української літератури. Його творчість була високим повчальним прикладом для кращих діячів української культури. Марко Вовчок і Панас Мирний, Старицький і Карпенко-Карий, Микола Лисенко і Васильківський, Грабовський і Франко, Леся Українка і Коцюбинський, Стефаник і Васильченко формувалися і утверджувалися як діячі української культури, зігріті полум'ям патріотичних ідей Шевченка.
Леся Українка у вірші "На роковини" /І92І р./ писала:
Він перший за свою любов
Тяжкі дістав кайдани,
Але до скону їй служив
без ради, без омани.
Усе знесла й перемогла
Його любові сила.
Того великого вогню
і смерть не погасила. З усіх кінців світу все могутніше линуть голоси, що говорять про світове визнання Шевченка. Його спадщина стала добутком всього культурного людства.
Наведений вище матеріал можна використати, готуючи Шевченківські тематичні вечори:
"Вічно живий в пам'яті народам",
"Геній України, патріот"
"Вінок Тарасу",
"Вічна слава великому Кобзареві",
"Невмируча слава" та ін.
Готуючи сценарний матеріал вечорів, можна використати музичні твори на вірші Шевченка.
Наводимо також висловлювання про великого поета видатних громадських діячів, діячів культури.
"...Шевченко був поетом глибоко і виключно національним. Він обрав для себе окрему область, відтворенню якої присвятив все своє життя. Завданням саме його поезії було зображення народного життя рідної йому України". /М.О.Некрасов/.
"Він був селянський син і став князем в царстві духу. Він був кріпак і став великою силою в громаді людських культур. Він був простак і відкрив професорам і вченим новіші і свободніші степені. Він терпів десять літ від російської воєнщини, а зробив більше для свободи Росії, ніж десять побідних армій.