Боротьба за людську гідність проти усякого приниження, насильства з юних років стала девізом усього життя письменника.
"У людині все повинно бути прекрасним: і обличчя, й одяг, і душа, і думки", — писав А. П. Чехов. Але цього прекрасного і не бачив письменник у тому суспільстві, в якому довелося йому жити. Старе, рабське суспільство калічило людей. Тільки обдаровані, сильні волею люди могли боротися і протистояти цьому рабству. Таким був і А. П. Чехов. Його дуже хвилювало те, що мерзотність звична, що пригнічення і приниження людини стало настільки звичним, що люди просто не помічають його. За це він ненавидів міщанське суспільство, сміявся з нього. Творчість письменника дедалі глибше пронизують гумор і сатира, гостріше висміюються різні людські вади. Він ніколи не сміявся з бідності, з людської біди, з людей, які через ті чи інші обставини не змогли піднятися на високу сходинку соціального становища, не змогли прославитися у житті, але нещадно карав підлабузників. Людина з психологією раба, здатна на самоприниження, була огидна письменникові.
Саме цю тему розкриває він у своєму оповіданні "Товстий і тонкий", де описує зустріч двох друзів дитинства, один із яких був товстим, другий тонким. Проте головне тут не у фізичній особливості двох друзів, а у їх духовних якостях. Зрадівши несподіваній зустрічі на вокзалі, вони, спілкуючись, з'ясовують, чого зумів досягнути в житті кожний із них. Хоча про їх суспільне становище можна було здогадатися за описом кожного з них. "Товстий тільки-но пообідав у ресторані, й губи його лисніли від масла, мов стиглі вишні. Пахло від нього хересом і флердоранжем". "Тонкий щойно вийшов з вагона і був нав'ючений чемоданами, клунками та коробками. Пахло від нього шинкою й кофейною гущею".
Цілком зрозуміло, що друзі стоять на різних сходинках суспільства. Товстий — значно вище. І, здавалося б, він повинен би поводитися зверхньо, нахабно. Але, навпаки, він поводить себе дружньо, щиро. Душа його добра й відкрита. Він розуміє, що для давніх друзів його високе суспільне становище тайного радника тут не має значення. Головне — дружба.
Тонкий, дізнавшись про високий чин товариша шкільних років, відразу зіщулився замкнувся. Куди й подівалася його радість! У мові його з'являється принижений тон, усім своїм єством він починає показувати, що він ладен ледве не плазувати перед товаришем, який має вищий чин, ніж у нього. Це людина заздрісна, дріб'язкова. Ці його якості беруть початок ще з дитинства: в гімназії він був першим наклепником. І, ставши дорослою людиною, не зумів видавити з себе цю рабську психологію.
Чинопочитания, приниженість, підлабузництво стали основними рисами його характеру. З цього й сміється письменник у своєму оповіданні.
"Тоді людина стане кращою, коли ви покажете їй, яка вона є", — писав А. П. Чехов. На мій погляд, це йому чудово вдалося. Зустріч двох друзів закінчилася несподівано швидко: товстий зрозумів, що самоприниженість його колишнього друга не дасть їм можливості надалі підтримувати відносини. Підлабузництво тонкого викликає в нього огиду.
Отже, цей твір висміює підлабузництво дрібних людей (маються на увазі люди з дрібними душевними якостями) перед іншими, які стоять вище. Це добровільно принижені раби, які співчуття викликати не можуть.
Увидев рисунок «Не взяли на рыбалку», который создал художник-иллюстратор Олег Владимирович Попович, в первую очередь обращаешь внимание на его сюжет. Ведь он так и ярок, что доступен для понимания каждому зрителю, не важно, будь то взрослый человек или ребенок. На иллюстрации мы видим, что летним солнечным утром, прихватив удочки, отец и старший сын отправились на рыбалку, не взяв с собой младшего братишку. Видно, мальчику очень хотелось пойти вместе с ними. В недоумении и расстройстве, младший брат отвернулся от уходящих на реку родственников. И, кажется, что маленький мальчик не смотрит вслед для того, чтобы папа и брат не заметили, как он, прикрывая рукой лицо, едва сдерживается, пытаясь не расплакаться от обиды. Возможно, накануне, малышу даже пообещали, что его возьмут на рыбалку и он пораньше, успел накопать червей и сложить их в маленькое жестяное ведерко. Но за небольшую шалость, или испугавшись за совсем еще несамостоятельного ребенка, отец решил оставить его дома. О том, как огорчен мальчик, говорит брошенное жестяное ведерко и лежащая рядом удочка. Теперь, собранные на рыбалку вещи не нужны и лишь еще больше расстраивают малыша.
Объяснение:
план пересказа1. иван грозный на пиру узнает о любви своего опричника кирибеевича к замужней женщине алене дмитриевне.2. купец калашников узнает о том, что кирибеевич его опозорил, заговорив с аленой дмитриевной о любви.3. купец решает биться с опричником и говорит об этом своим младшим братьям.4. во время кулачного боя на москве-реке калашников убивает кирибеевича.5. казнь купца калашникова.
пересказчасть iпесня поется от имени гусляров. зачин: трапезой сидит во златом венце, сидит грозный царь иван лишь один из опричников на пиру не веселится и не пьет — кирибеевич. царь спрашивает кирибеевича, отчего он грустен. кирибеевич отвечает, что причина тому — алена дмитриевна. царь дарит кирибеевичу перстень, советует найти сваху и заслать сватов к алене дмитриевне. кирибеевич отвечает, что « в церкви божией перевенчана, перевенчана с молодым купцом по закону нашему »
часть iiкалашников у себя в лавке продает товары. вечер. калашников спрашивает старую работницу еремеевну: «а куда девалась, затаилася в такой поздний час алена дмитриевна? » еремеевна отвечает, что алена дмитриевна пошла в церковь, но до сих пор не вернулась. скоро приходит алена дмитриевна - бледная, одежда порвана. на вопрос мужа алена дмитриевна отвечает, что по дороге ее нагнал кирибеевич, сулил богатства, только «полюби меня, обними меня хоть единый раз на прощание». «и ласкал он меня, целовал меня; на щеках моих и теперь горят, живым пламенем разливаются поцелуи его »калашников зовет двух младших братьев, рассказывает им о случившемся, напоминает о том, что завтра на москве-реке при царе будет кулачный бой. «и я выйду тогда на опричника, буду на смерть биться до последних сил. а побьет он меня — выходите »часть iiiкулачный бой на москве-реке. кирибеевич вызывает на бой желающих. все боятся. выходит калашников, сообщает кирибеевичу, кто он такой и что биться будет до конца. кирибеевич бьет калашникова в грудь, где крест «со святыми мощами из киева». калашников бьет кирибеевича в висок, тот падает замертво.царь гневается, спрашивает: «вольной волею или нехотя ты убил на смерть мово верного ». калашников: «я убил его вольной волею, а за что про что — не скажу тебе, скажу только богу единому». царю нравится, что калашников «ответ держал по совести», он обещает, что «молодую жену и сирот твоих из казны моей я », братьям будет торговля «безданно, беспошлинно». калашников прощается с родными, его казнят.