Відповідь:
Серед творів, прочитаних за шкільною програмою у 8-му класі, повість-казка Ю. Винничука „Місце для дракона“ вразила мене найбільше. Це дуже незвична оповідь, тому що авторові вдалося знищити стереотипи, які є в пересічного читача. Адже кожен із нас упевнений, що дракон є втіленням зла, а лицар-визволитель — добра.
Добро і зло у повісті Юрія Винничука помінялися місцями: люди стали потворами, а дракон Грицько більше людина, ніж мешканці галицького князівства Люботин, де відбуваються події. Читаючи твір, ми розуміємо, що автор, змальовуючи персонажів, використовує алегорію. Словник дає нам таке визначення цього терміна: „Алегорія іб двопланового художнього зображення, що ґрунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями“.
Пояснення:
"Тогда он сделал вид, будто не подозревает о присутствии девочки, и начал "фигурять" перед ней, выкидывая (как принято у мальчуганов) разные нелепые штуки, чтобы вызвать её восхищение". "Он поставил ведро на землю, взял алебастровый шарик и, пылая любопытством, смотрел, как Том разбинтовывает палец ноги, но через минуту уже мчался с ведром в руке и мучительной болью в затылке, между тем как Том принялся деятельно мазать забор, а тётушка покидала поле битвы с туфлёй в руке и торжеством во взоре".
Доріг тисячі — правда одна.
Орла по крилах упізнають, а людину — по вчинках.
Дома завжди добре, на чужині завжди немило.
Як ти до людей, так і вони до тебе.
Суди себе тою ж мірою, що й інших, прощай їх, як самого себе прощаєш.
Друг пізнається в біді, герой — у битві, чесний — у виплаті боргу, дружина — у бідності, родичі — у лиху годину.
Загоюється рана від стріли, знову піднімається зрубаний сокирою ліс, але не загоюється рана від злого слова.
Маєш честь — ти людина, а без честі — тварина.
Гарно сказане слово людини, яка не дотримується його, таке ж безплідне, як і прекрасна квітка без аромату.