нікому не відомо, що буде в майбутньому, але цим не сказано що заборонено мріяти про нього. багато людей стверджують що скоро будуть літаючі машини, будинки літаючі, жити на Марсі. але якщо правильно подумати, нас чекає зовсім інше. світ котиться до того, що скоро планета вимирає, люди забули що таке стежити за природою. молодь почне потихеньку стає дурними, так як освіта стає отримати неможливо. все більше з'являється хвороб, від яких немає вакцини. все більше з'являється людей, які вбивають тварин, навіть тих які занесені в червону книгу, тим самим припиняється розмноження живих організмів. тому потрібно задуматися, над вчинками людей
Відповідь:
Майбутнє — це незвіданий шлях, не доріжка, яка до кінця невідома звичайній людині. Життя буває різним, але кожному хочеться бачити себе у майбутньому радісним та щасливим. У всі часи людство приваблювало майбуття. Людям завжди хотілося випередити час, дізнатися, що ж їх чекає далі. Але час минав...
Колись я, як і всі діти, змінювала свої бажання щодо професії. Спочатку мені хотілося бути лікарем, потім вчителем і навіть дизайнером одягу... Та все це залишилося у дитинстві, у мріях. Зараз я тільки у шостому класі, але певна, що професію свою ще не обрала.
Щоб уявляти своє майбутнє, треба насамперед поставити перед собою ціль і намагатися досягти її. Тоді легше жити, бо людина знає, що їй потрібно від життя, знає, чого саме вона хоче.
Моя мета зараз — добре вчитися. Я вважаю, якщо захотіти, то все обов'язково здійсниться. Звичайно ж, майбутнє своє я уявляю світлим, хорошим. Варто лиш вірити у свої сили, у себе.
Як усе буде — покаже час. Та недаремно в народі кажуть, що людина — коваль свого щастя, вона сама будує власне
Пояснення:
Вскоре Остап стал одним из лучших в академии.Всегда считался хорошим товарищем и его за это единодружно любили.С равными был прямодушен.Имел в сердце доброту и был тронут слезами бедной матери.После окончания учёбы Остап с братом приехали домой.Оба молоды и красивы,отправились с отцом в Запорожскую Сечь.Остап всё время думал о сражениях,мечтал о ратных подвигах,хотел ни в чем не уступать своему прославленному в битвах отцу.
В свои 22 года он был поразительно хлоднокровен,всегда трезво мог оценить опасность.Остап ни разу не растерялся,не смутился в бою.Крепостью дышало тело молодого казака,а рыцарские качества приобрели силу льва.Казаки быстро оценили силу,смелость,ловкость,отвагу в бою.Даже Тарас Бульба поговаривал,что со временем из Остапа будет добрый полковник.
Остап остался до конца жизни верен своей отчизне,своему дому.Даже в плену,когда его подвергали страшным мукам,он не сказал ни слово,ни крика,ни стона не вырвалось из его истерзанной груди.
Он умер,как верный сын своей Родины.