Духовність - це стан душі, поведінка кожного з нас у надзвичайних життєвих обставинах, це наші думки, мова, вчинки, внутрішні властивості людини. Духовність - надзвичайно багатогранний і складний феномен. За словниковим тлумаченням, духовність - це духовна, інтелектуальна природа, внутрішня моральна сутність людини. Сучасна гуманітарна наука говорить про духовність як про видову якість людини, про те, що саме духовність робить людину людиною. Духовність – це внутрішній світ людини, її зв’язок з Богом.
Объяснение:
Хаос і розруха створюють ґрунт для захоплення влади певними групами тиранії або позбавленими здорового глузду та культури керівниками. Сила без знань призводить до ще більшої тиранії. У такій обстановці поширюватимуться прислужництво, невігластво. А за жорстокості — страх, аморальність. Не до і закони, поки люди самі не усвідомлять необхідності їхнього виконання.
Життя в атмосфері обману, страху, за інших негативних чинників спричиняє загальне ослаблення людського організму, погану спадковість. І для подолання цього явища потрібна висока моральна відповідальність, не кажучи вже про складнощі тонкого проникнення в генні структури.
Тема любви у Пушкина представлена многими стихами, наиболее известные "Керн", "Мадонна" "Я вас любил". Пушкин был человеком очень влюбчивым, поэтому его любовная лирика посвящена не одной женщине.
Очень ярко представлена тема свободы в его стихах. "Анчар" "Арион" "Вольность", "К Чаадаеву" являются доказательствами его свободолюбивой души.
Как и многие поэты, Пушкин обращается к теме поэта и поэзии. "Разговор книгопродавца с поэтом" "Поэт" "Я памятник себе воздвиг нерукотворный".
Также поэт затрагивает философскую тему, размышляет о жизни и смерти, смене поколений. Примером может служить стихотворение "Вновь я посетил.."
И конечно, как и у любого поэта, Пушкин обращается к теме природы. "Зимнее утро" "Осень"