Свою повість «За сестрою» А. Чайковський написав у 1907 році. Цей твір одразу ж здобув популярність у читачів. Події повісті відбуваються у часи середньовіччя, коли татарські і турецькі загарбники руйнували міста і села, забирали в полон і вбивали людей, у часи, коли мужні козацькі воїни виборювали свободу для своїх співвітчизників і рідної землі. Повість «За сестрою» - це не просто твір на історичну тему, це твір про мужність і вірність, про мандри і пригоди.Головний герой повісті «За сестрою» - підліток Павлусь, на долю якого випало багато незвичайних пригод. Хлопчик жив з матір’ю, сестрою Ганнусею і дідусем у невеличкому сел вка. Але трапилося так, що одного дня життя Павлуся перевернулося: хлопець втратив маму та дідуся, а сестру Ганнусю вороги забрали в полон. Щоб її врятувати, йому довелося відправитися в небезпечні далекі мандри.Павлусь бажав довести собі та іншим, що він – гідний нащадок вірних захисників України – запорізьких козаків. Тому хлопчик залишив батька та старшого брата, залишив козаків і відправився визволяти сестру. На шляху до Криму у Павлуся було багато перешкод, але він не здався, адже був славетного козацького роду.Павлуся змушували тяжко працювати, карали, навіть продавали, але всі випробування долі він переніс з гідністю і честю, та ще й іншим допомагав у скруті. Саме таким сміливцям, як Павлусь, частіше усього посміхається вдача. Хлопчик досяг того, до чого так довго прагнув: Девлет-гірей відпустив із неволі сміливого юного козака разом із сестрою. Він навіть дав їм охоронну грамоту, завдяки якій їх не мали права чіпати татари і турки. Хочеться сподіватися, що в майбутньому з Павлуся вийшов гарний козацький ватажок.«Я поклав собі за ціль мого життя, – переповісти в белетристичній формі нашу історію з козацького періоду й тим заповнити цю прогалину в нашій літературі. До того часу мало хто до того брався», – писав А. Чайковський про свої літературні надбання. Немає ніякого сумніву в тому, що це письменникові вдалося в повній мірі, адже повість «За сестрою» та інші його твори – цікаві та захоплюючі оповіді про славне історичне минуле України. А головна думка, яку утверджував у них А.
После того как индеец джо спасся он решил отомстить. он долго думал над планом мести и вдруг ему пришла идея: "а если я напишу им записку приходите такую как: приходите в парк, вы выйграли 1 миллион долларов. " он осуществил план в действие, и всё после всего джо понял что теперь он вообще не кому не нужен, вить он убил тех кто им хоть чуть-чуть он был одинок.. за убийство тома и гека ему сказал главный судья "так джо, что же ты так? ладно, ладно, сажать мы тебя зразу не будем, суд будет! подготовься хорошо, потому что я за тома и гека тебя на 15 лет ". джо не для него это было как унижение. и он резко достал нож и убил судью. он смотрел на него убитого, и думал себе: "боже что же я как же так? ".. ну и конечно-же эму это так просто с рук не сошло, всё же его поймали, ну и конечно посадили в тюрму.. так и закончились приключения джо. (сори если есть ошибки, ну вроде всё там нормально)
Главный герой произведений в. драгунского - денис кораблев. когда читаешь книгу, кажется, что он реальный, счастливейший из детей, к которому с пониманием и участием относятся окружающие - родители, товарищи, учителя. он простодушен, полон доброго отношения к людям, готов поделиться всем, что имеет, видит и чувствует. все рассказы о дениске кораблеве – познавания ребенком мира, своеобразный дневник мальчика, погруженного в переживания своего детства. наполнены и реалиями времени - комната "с удобствами" в коммунальной квартире, длинный общий коридор, , октябрятские вожатые, пионерский сатирикон. даже поводы для денискиной радости - и те - признаки времени - вот, например, пойти с папой в зоопарк или получить в подарок книжку "дядя степа" или подписку на журнал "мурзилка". не то, что танчики или айпад. это просто невероятные рассказы. и пускай многие реалии устарели, но я буду читать эту книгу потому, что объяснить непонятное гораздо легче, чем найти что-то такое же светлое, доброе, забавное, учащее хорошему, но ни грамма не поучительное. ведь кто, если не дениска и его товарищи, расскажут какие болезни хорошие, а какие так себе, серединка на половинку, научат разбираться в собаках и не путать их друг с другом (или хотя бы проверять наличие своей собственной на месте), объяснят, что не все взрослые говорят правду, докажут, что это все равно не повод расстраиваться. да и вообще, много чему может научить дениска. только вот с манной кашей по его примеру лучше не поступать, а то в наше время граждане совсем нервные, могут и окна расколотить, а не с добрым дядей милиционером в дом .
