Рассказ, небольшой по количеству страниц, вместил в себя историю судеб нескольких человек, искалеченных войной.
В центре повествования маленькая, но очень сильная женщина. Мать! Единственным сокровищем и всем богатством, которой является сын. Ради которого она жила в тежелое военное и не менее суровое послевоенное время. Женщина, которую не сломили тяготы и лишения. Для которой порядочность - не просто слово! Она выстояла, подняла сына... Лишь одна тяжелая ноша не давала ей жить спокойно. Проданная старая шинель, шинель без хлястика...
Удивительное мастерство автора заставило сострадать и сопереживать героям так, как будто это близкие мне люди.
Рекомендую к прочтению!
Нещодавно на уроці зарубіжної літератури ми вивчали твір В.Бикова «Альпійська балада». Мене відразу захопив сюжет повісті. Коли я дочитала до кінця, була вражена ще більше. Це трагічна історія людського життя під час другої світової війни. Я побачила справжню велич, силу і красу звичайних людей у страшні воєнні часи. Головний герой утікає з концтабору. «Звірі» вийшли на полювання, його переслідували пащі натренованих собак. Багато довелося пережити Іванові у його нелегкій дорозі на волю. Знайомство із Джулією. Зустріч з голодним божевільним і його загибель. Іван дуже хотів його врятувати, але не міг, бо інакше би усіх зловили. Совість не дозволяла кинути напризволяще Джулію, він ніс її, коли вона була знесилена і втратила віру на порятунок. Джулія перев’язувала рани, що боліли і дошкуляли йому. Почуття кохання, що спалахнуло у такий тривожний час, додало сили утікачам. Ми бачимо, що справжні люди є добрими, щирими і людяними навіть тоді, коли перебувають у нелюдських умовах. Наприкінці твору вражає самопожертва головного героя. Глибокий сніг ховає Джулію від ворогів. Іван загинув, але своїм вчинком врятував дівчину. На жаль, твір воєнної тематики перегукується з сьогоденням. На сході країни триває війна. Там також є герої: сміливі, сильні, готові до самопожертви. Вони здатні протистояти долі, готові до важких випробувань.
