– Привіт, Алісо! Нещодавно я прочитав про тебе і твої неймовірні пригоди.
– Привіт! Тоді ти мене вже знаєш. А я тебе ще не знаю. Тож, давай знайомитись.
– Мене звати ... я є учень класу. Тобі не було лячно в підземній дивній країні?
– Звісно, спочатку було трішечки страшнувато. Згадую про чудодійні напої та їжу. Я була то великою, то зовсім крихітною. Я відкрила для себе багато такого, над чим раніше ніколи не замислювалась. А ти хочеш побувати у країні Чудес?
– Я думаю, що мені теж було б цікаво. Що корисного ти дізналася для себе?
– Я люблю спілкуватися з усіма. Та я зрозуміла, що “думати та казати – це не одне й те саме”. А зараз я поспішаю. Бувай!
– Бувай! Можливо, сьогодні після зустрічі з тобою мені присниться той чудовий сон. Там я буду блукати стежками країни Чудес, знайомитись з його дивними мешканцями, дізнаватись про неймовірні речі.
Объяснение:
Объяснение:
Учит быть сдержанным, не проявлять свои чувства и эмоции-«чувствами надо управлять, как паром… открыть клапан или закрыть».
Он твердит, что нужно заниматься делами, а не летать в грезах, поэтому и на жизнь Петр Иванович смотрит без розовых очков.
Он учит племянника приумножать материальные блага. Богатство, по его мнению – это не роскошь, а залог сытого, обеспеченного будущего.
Своему племяннику герой говорит, что нельзя жениться на женщине, к которой испытываешь нежные чувства. Брак следует заключать с расчетом, то есть взвесить все «за» и «против». Петр Иванович уточняет, что именно «с расчетом», а не «по расчету»: «…по расчету значит жениться для денег – это низко».
Адуев учит, что друзей не существует, но есть люди, которые полезны, приносят удовольствие. Их-то он и считает товарищами. Герой советует племяннику ни с кем слишком не сближаться, чтобы потом не жалеть.
Таким образом, нравственные уроки Петра Адуева из произведения И.А. Гончарова «Обыкновенная история» направлены на то, чтобы научить жить головой, а не разумом, все происходящее воспринимать скептически и приземленно.
