Я могу описать Наташу жизнерадостностной и непосредственной, центральный женский персонаж романа “Война и мир”. Наташа появляется на страницах романа в 13 лет. Это гадкий утёнок готовый превратиться в лебедя. Она даже внешне, и, думается, совершенно не случайно похожа на Татьяну Ларину. Та же открытость любви и счастью, та же бессознательная, биологическая связь с русскими национальными традициями. В период войны 1812 года Наташа ведет себя мужественно. После гибели Петра — она главная в семье. Её высокую, чистую, красивую душу, Толстой открывает нам постепенно, шаг за шагом. Теряя близких и имущество, испытывая в равной мере все тяготы, которые выпали на долю страны и народа,
Квітень, як дивно і прекрасно знати, що ти справді існуєш!.. Я завжди буду любити саме твою пору. Ти не схожий на свого брата Березня, за часів якого земля завжди вогка і склизька, а в тім'я мало не ціляться бурульки. Ти не схожий також на брата Травня, який присмалює вже досить пекучим сонцем і розсипає по схилах смарагдову м'яку траву, в яку так і хочеться скочити, проте кропива печеться. Тепер, коли я знаю тебе в обличчя (хоча й тільки зі сторінок книги), ти ввижаєшся мені у багатому вінку на золотавих кучерях. Зараз, коли усе до болю біле від снігу, я сумую за тобою, теплим і радісним. Мені завше здавалося, що ти пахнеш сонячним промінням та свіжими, незайманими квітами.
Знаєш, я досі лелію мрію колись зайти до лісу у хуртовину і побачити тоненький проліск під грудами снігу...
Я чекаю на тебе. Повертайся якомога скоріше.
