Планета Міркувань
Маленький принц потрапив на планету Міркувань. Люди цієї планети весь час розв"язують "проблеми", які створюють їм жителі інших планет. На планету за лише тих, хто любить мислити. Вміння правильно мислити - це сильна зброя, використовувати її треба лише для добрих справ. "Що ж відбувається, коли якісь лихі думки виникають у голові?" - замислився маленький принц. Якщо це зла думка, то ми стаємо злими, якщо сумна - хлюпимо носа, а якщо плаксива - заливаємося слізьми. Коли багато поганих думок посиляються в голові, то кожна з них отруює душу й тіло. Отож, будь пильним, жени геть погані думки.
А ось і нові думки прилетіли, вони були світлі та красиві. Маленький принц почувався щасливим. Він випромінював світло, яке приносило натхнення і світлі, радісні думки жителям планети.
Юрий Алексеевич Гагарин является первым космонавтом земли (1934–1968 гг.). Он родился 9 марта 1934 г. городе Гжатске (ныне Гагарин) Смоленской области. Его мать, Анна Тимофеевна, и отец, Алексей Иванович, были обычными сельскими тружениками из деревни Клушино Гжатского района. В мае 1949 г. окончил Гжатскую неполную среднюю школу и поступил в Люберецкое ремесленное училище № 10 по специальности формовщик–литейщик. Одновременно с учебой в училище Юрий, поступил в Люберецкую вечернюю школу рабочей молодежи. В 1951 г. Он становится студентом Саратовского индустриального техникума. Именно в те годы он увлекся авиацией и 25 октября 1954 года впервые пришел в Саратовский аэроклуб. В июне Гагарин с отличием окончил Саратовский индустриальный техникум, в июле – совершил первый самостоятельный полет на самолете Як-18 и 10 октября того же года окончил Саратовский аэроклуб. 7 октября 1955 г. Юрий Алексеевич был призван в ряды Советской Армии и направлен в город Оренбург на учебу в 1-е Чкаловское военно-авиационное училище летчиков имени К.Е.Ворошилова. 25 октября 1957 г. он закончил училище и через несколько дней женился на Валентине Ивановне Горячевой. В браке родились две дочери: Елена – ныне директор музея-заповедника «Московский Кремль» и Галина, ставшая экономистом, профессором Российского экономического университета им. Г.В. Плеханова.
З давніх-давен українці шанували вербу. Часто в українському краєвиді можна побачити її схиленою над самою річкою. Казали: "Де верба — там і вода". Саме вербові гілочки використовували для розшукування під землею води. А там, де росте верба, — обов'язково буде вода. Тому так часто в тих місцях копали криниці. Верба сприятливо діє на воду, вербовий дух люблять бджоли. Високо цінуються вулики з вербових дощок.
Вербу завжди шанували. І зараз гілочки верби, освячені в останню неділю перед Великоднем — Вербну, вважаються магічними.
Без калини також не можна уявити життя традиційної української родини. Кажуть, що в калині — материна любов і мудрість.
Люди дуже цінували калину. Дівчата прикрашали її цвітом коси, а коли достигали ягоди, то вішали їх грона попід стріхою.
У народній медицині не було кращих ліків від застуди, ніж калиновий чай, а для загоєння ран застосовувався відвар з верби. А скільки було цікавих обрядів, пов'язаних з калиною! Калиновим цвітом чи ягодами оздоблювали вільце молодої. Вірили: якщо зробити з калини сопілку, обов'язково народиться син — продовжувач роду.
Ось скільки цікавого можна дізнатися про ці на перший погляд звичайні рослини. Вшануймо ж ці давні символи, наш духовний світ, нашу спадщину!