Як умру, то поховайте
Мене на могилі
Серед степу широкого
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани і гори —
Все покину, і полину
До самого Бога
Молитися... а до того
Я не знаю Бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сем’ї великій,
В сем’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.
«ЯК УМРУ, ТО ПОХОВАЙТЕ...»
Джерела тексту:
неповний чистовий автограф (рядки 1 — 15), відокремлений від невідомої збірки середини 40-х років XIX ст. (ІЛ, ф. 1, № 12);
чистовий автограф на окремому аркуші (ІЛ, ф. 1, № 13);
чистовий автограф у рукописній збірці «Три літа» (ІЛ, ф. 1, № 74, арк. 106 — 106 звор.);
список І. М. Лазаревського кінця 50-х років XIX ст. з виправленнями Шевченка (ІЛ, ф. 1, № 88, с. 15).
Подається за збіркою «Три літа».
Автограф у рукописній збірці «Три літа» датовано: «25 декабря 1845, в Переяслові».
Датується за цим автографом: 25 грудня 1845 р., Переяслав.
Первісний автограф не відомий. У 1845 чи у першій половині 1846 р. Шевченко переписав текст поезії під № 5 до збірки своїх творів після уривка з поеми «Гамалія»; збереглася лише частина автографа «Як умру, то поховайте...» — рядки 1 — 15 (ІЛ, ф. 1, № 12). Приблизно у цей же час Шевченко записує повний текст «Як умру, то поховайте...» на окремому аркуші, на іншому боці якого записаний текст 149 псалма («Давидові псалми»), помилково зазначивши його під № 199 (ІЛ, ф. 1, № 13). На місці /751/ рядка 16, спочатку позначеного лише крапками, Шевченко невдовзі вписав слова «Я не знаю...», а потім, іншим разом, заповнив його до кінця: «Я не знаю Бога».
У квітні — червні 1846 р., перебуваючи в Києві, Шевченко переписав вірш з невідомого автографа до рукописної збірки «Три літа», текст якої остаточний.
У середині 1840-х років, до арешту Шевченка 5 квітня 1847 р., вірш нелегально поширюється у рукописних списках, зокрема, в колі кирило-мефодіївців та близьких до них осіб. Під час арешту кирило-мефодіївців список «Як умру, то поховайте...» відібрано у В. М. Білозерського (ДАРФ, ф. 109, оп. 5, № 81, ч. 4, арк. 13). Список, хоч і не безпосередньо, походить від рукописної збірки «Три літа» (див.: Бородін В. С. Твори Шевченка в архіві кирило-мефодіївців // Збірник праць чотирнадцятої наукової шевченківської конференції. — К., 1966. — С. 114 — 126); рядок 16 («Я не знаю Бога») у списку випущено. В. М. Білозерський близько 18 липня 1846 р. переписав уривок початку вірша (рядки 1 — 8) для свого брата М. М. Білозерського (на звороті аркуша, на якому записано уривок з «Чорної ради» П. О. Куліша і зроблено позначку рукою М. М. Білозерського: «Из „Черной Рады“ брат Василий мне выписал» (ІР НБУВ, I, 28642, арк. 1). Текст цього уривка ідентичний рядкам 1 — 8 повного списку «Як умру, то поховайте...», що належав В. М. Білозерському (звідки уривок, імовірно, й виписано).
Очевидно, після арешту Шевченка, в роки його заслання, вірш переписали з невідомих списків О. М. Бодянський (ІЛ, ф. 99, № 138, арк. 307 звор.), М. О. Максимович (РДАЛМ, ф. 314, оп. 2, № 25, арк. 38 звор. — 39); твір переписано невідомою рукою в збірнику П. Куліша й Ганни Барвінок (ІРЛІ, ф. 3, оп. 19, № 70, арк. 27 — 27 звор.).
З невстановленого списку, як видно, неякісного, наприкінці 50-х років XIX ст. вірш переписав І. М. Лазаревський (ІЛ, ф. 1, № 88, арк. 15). Переглядаючи список після повернення із заслання, Шевченко вніс виправлення у рядки 7, 16, 20.
Вірш уперше опубліковано під назвою «Думка» у збірці «Новые стихотворения Пушкина и Шевченки» (Лейпциг, 1859. — С. 18), ймовірно, за списком П. Куліша, тепер не відомим. Рядок 16 тут пропущено, текст містить ранній варіант рядка 13 («Все покину і полечу»); неправильно прочитано слова у рядках 6, 9, 17.
Твір продовжували переписувати й після повернення Шевченка із заслання. За
1. Укажите правильный год написания «Сказки о мертвой царевне и о семи богатырях»:
1833 +
1830
1834
2. Из какой сказки А.С.Пушкин позаимствовал сюжет «Сказки о мертвой царевне и о семи богатырях»?
Элинор Фарджон «Седьмая принцесса»
Шарль Перро «Спящая красавица»
Братья Гримм «Белоснежка» +
3. Какой удивительный предмет достался в приданое новой жене царя?
Волшебный клубок
Зеркальце +
Куколка
4. Каким необычным свойством обладало зеркальце?
Умело подмигивать
Показывать волшебные картины
Говорить +
5. Какой фразы нет в «Сказке о мертвой царевне и о семи богатырях»?
«Свет мой, зеркальце! Скажи…»
«Стали утром зорьки ярче, на небе светлее…» +
«Но довольно балагурить, время сказку начинать…» +
6. Как звали жениха молодой царевны?
Евсей
Алексей
Елисей +
7. Сколько теремов входило в приданое царевны?
Три
Тридцать три
Сто сорок +
8. Как звали служанку новой царицы?
Чернавка +
Белянка
Голубка
9. На какое строение набрела в лесу царевна?
Дворец
Избушка
Терем +
10. Сколько богатырей жило в тереме?
Трое
Семеро +
Тридцать три
11. На каких уток охотились богатыри?
На белых
На серых +
На сизых
12. Какой фрукт преподнесла царевне нищая черница?
Персик
Яблоко +
Грушу
13. Кто или что такое «сорочин» («Сорочина в поле спешить…»)?
Мужская одежда
Арабский наездник +
Птица
14. С кем НЕ разговаривал Елисей, когда искал царевну?
С ветром
С месяцем
Со звездами +
С солнцем
15. Чем закончилась сказка?
Свадьбой +
Путешествием по морю
Волшебным превращением
16. Как называлось село, где поэтом была написана эта сказка? (Болдино)
17. В какое время дня «Издалече, наконец, воротился царь отец»?
Рано утром гость желанный,
День и ночь так долго жданный,
Издалеча наконец
Воротился царь-отец.
18.В какой праздник царица родила дочь? Какое это время года? (В сочельник. Это ночь перед рождеством. Зима.)
Вот в сочельник в самый, в ночь
Бог даёт царице дочь.
19.Что в этот момент случилось с царицей?
(Восхищенья не снесла
И к обедне умерла.)
20.Через какое время царь женился на другой? (Год)
Год как сон пустой,
Царь женился на другой