Объяснение:
Був чудовий літній день. Сонечко сяяло на все небо, яке було без єдиної хмаринки. Вітерець майже не дув і був не відчутний.
Андрій та його дрізі вирішили піти на прогулянку. Діти повідомили батьків, але нашого героя не відпустили. Тоді він вирішив піти хитрістю: попросив дати йому якусь роботу, а в замін йому дозволять вийти. Мати погодилася, і вирішила дати хлопцю попрасувати його речі. Звичайно, юнак робив це нашвидкуруч і будь-як. І ось, "доробивши" справу, Андрій поспіхом виходить з рідної оселі. Друзі питають, чому так довго і товариш все розповідає. Малеча трохи поглузувала з нього, але один друг вирішив поцікавитися, чи вимкнув хлопець праску. Андрій заперечно відповів, махнув рукою і сказав: "Мама вимкне!", і всі пішли по стежині в парк. І, як в страшному кошмарі, мати Андрія теж пішла з дому, при чому ще перед Андрієм.
Праска почала пропікати одежу, що спричинило пожежу. Запах поширився на всю квартиру. Сусід, який вийшов на балкон, почув запах горілого, і вирішив зателефонувати хазяйці квартири, мамі Андрія.
Почувши слова, про дим, жінка зразу зрозуміла в чому проблема, сказала зателефонувати в пожежну службу, а сама ринула додому.
Приїхавши, рятувальники встигли перешкодити великій пожежі.
Незабаром повернувся Андій, і побачивши всю картину, не знав де дітися. Друг, попередивший про небезпеку розповів, що почувши про невимкнену праску, зразу написав батькам, щоб через декілька хвилин пішли подивитися, чи нема горілого запаху.
Тож застережливість одної людини, може багатьох
Сашко з Софійкою зупинили прокляття, врятувавши Катрю із її сім'єю. Дід Толя повернувся до сім'ї написавши лист про те, що з цим бізнесом у нього трапився провал у пам'яті і він геть забув про сім'ю. Бабуся сердилася, але коли вона у письмі прочитала, що він, дід Толя, який був сиротою, згадав про те, як його виховала бездітна, добра Катерина. Оскільки Катерина загинула 50 років тому (а її Софійка з сашею врятували), бабуся термін "провал у пам'яті"сприйняла буквально і таки ла "склєрозика", як вона зрозуміла
Самсон Вырин очень любит свою дочь: А я-то, старый дурак, не нагляжусь, бывало, не нарадуюсь; уж я ли не любил моей Дуни, я ль не лелеял моего дитяти; уж ей ли не было житье?"
Самсон Вырин - добрый и доверчивый человек. Он уступает свою кровать якобы больному гусару, не замечая обмана. В результате этот гусар увозит его дочь из дома:"...так полюбился доброму смотрителю..."
"...Как быть! смотритель уступил ему свою кровать, и положено было, если больному не будет легче, на другой день утром послать в С ..за лекарем."