Як ящірка-хамелеон змінює своє забарвлення в залежності від обставин, так і городовий Очумєлов змінює своє поводження в залежності від того, з ким має справу: догідливий стосовно сильного і деспотичний стосовно слабкого.
Комічну основу оповідання складає невідповідність: незначність важливого для героїв питання (кому належить собака) і серйозний, пристрасний тон обговорення цієї несерйозної "проблеми".
Комічний ефект підсилюється самою побудовою центрального епізоду: це ланцюг "перетворень" Очумєлова. Причому "хамелеоном" виявляється не тільки представник влади, але й потерпілий Хрюкін, і обивательська юрба.
Шість разів городовий Очумєлов змінює свою позицію: то він приймає вигляд людини "можновладця", розмовляє суворо, велично "ворушачи бровами", глибокодумно "обмірковуючи становище", і приймає суворе рішення: покарати хазяїна "бездоглядної" собаки, а самого пса знищити. Очумєлов уже передчуває задоволення "накласти штраф" на хазяїна собаки, як раптово в юрбі хтось висловлює припущення, що собака належить генералу.
Если мы говорим о произведении Николая Васильевича Гоголя, то это повесть вообще-то. Называется "Тарас Бульба".
Чему учит? Ее не для этого писали. Это литературное произведение. Произведение искусства. Оно хорошо и без идеологической нагрузки.
Чему мы можем научиться? Что можем узнать? Можем узнать о нравах запорожских казаков. Можем узнать об их жизни. О походах, о любви, о предательстве, о моральных ценностях. Много чего.