образ офелії – молода дворянка, дочка полонія, сестра лаерта і кохана гамлета. вона дочка королівського канцлера полонія і кохана принца гамлета. її брат і батько застерігають її від довіри почуттям гамлета, тому розуміють, що гамлет, як спадкоємець престолу, може взяти в дружини тільки особу королівської крові, ким офелія, незважаючи на високе походження, зовсім не є. офелія вірить у щирість почуттів гамлета до неї і сама любить його, але висловлює зовнішню покірність рідним. коли гамлет дізнається правду про загибель батька, він починає грати роль божевільного перед усіма, в тому числі перед офелією. він говорить їй, що ніколи не любив її і закликає її піти в монастир. офелія довірлива, тому гамлет саме на ній випробує роль божевільного. незабаром гамлет вбиває батька офелії, і дівчина позбавляється єдиної опори в житті. офелія, не в силах винести божевілля коханого і смерті батька, божеволіє, починає співати пісні, в яких виражається біль за втраченим, плете вінки і починає вішати їх на гілках, через що і гине. її загибель – сумна закономірність: такій чистій, довірливій суті нічого робити при дворі, де панує злість і віроломство. її використовували і викинули за межі світу. і живе каяття гамлета над її могилою не може нічого виправити. офелію занадто мало любили і ніхто не зміг уберегти – в цьому її трагедія.
недавно на уроке мы читали «сказку о потерянном времени» евгения львовича шварца. в ней нет царевичей и принцесс, волшебных предметов и , только злые волшебники, похожие на обычных стариков. но эта сказка оказалась не только увлекательной, но и поучительной. перед нами обычного школьника пети зубова, третьеклассника, который плохо учился и «всё время отставал и по письменному, и по арифметике, и даже по пению». этот мальчик похож на других школьников, но с ним случилась фантастическая .
петя всегда говорил, что всё успеет, и постоянно опаздывал. его потерянное время забрали злые волшебники. сам петя превратился в старика, а один из волшебников — в мальчика. только после этого герой понял, что время бежит быстро и надо его ценить. злые волшебники и волшебницы коварны и хитры.
они готовы на всё, чтобы остаться молодыми. однако волшебники продолжают вести себя, как старики. «кряхтят они, и охают, и вздыхают, как настоящие старики». именно это и выдаёт волшебников — пете удаётся их распознать. мальчик и его новые друзья, тоже превратившиеся в стариков, делают всё, чтобы
снова стать детьми. и это им удаётся. читая сказку, словно переживаешь захватывающие приключения вместе с героями и до последнего момента не знаешь, чем всё закончится. но это не просто увлекательное произведение, а поучительное.
автор говорит: «человек, который понапрасну теряет время, сам не замечает, как стареет». эта сказка учит ценить каждую минуту жизни и проводить её с пользой.
