1) Ақыл бітпес дәулетке,
Дәулет бітпес келбетке.
2) Өзіңе сен, өзіңді алып шығар,
Еңбегің мен ақылың екі жақтап.
3) Ақылсыз би болмас,
Сәулесіз үй болмас.
4)Пайда менен залалды - ақыл айырады.
5) Менімен менікінің айырылғанын,
Өлді деп ат қойыпты өңшең білмес.
6) Біріңді қазақ, бірің дос, көрмесең істің бәрі бос!
7)Құдайдан — қорық, пендеден — ұял: балаң бала болсын десең оқыт, мал аяма!
8)Өзің үшін еңбек қылсаң, өзі үшін оттаған хайуанның бірі боласың; адамшылықтың қарызы үшін еңбек қылсаң — Алланың сүйген құлының бірі боласың.
Объяснение:
образ Марусі – головної героїні однойменної повісті, який зачаровує мене своєю чистотою і красою.
Як у більшості творів письменників і поетів того часу, образ Марусі, починаючи з рис її характеру і закінчуючи її зовнішністю, має фольклорну основу. Ми бачимо її у всіх відношеннях ідеальною українською дівчиною, яка ніби прийшла до нас з українських ліричних, десь сумних, пісень. Г. Квітка-Основ’яненко створив надзвичайно гармонійний образ, адже її зовнішність і її внутрішній світ однаково привабливі та красиві. Маруся слухняна, покірна і працьовита. Вона з повагою ставиться до своїх батьків і шанує своїх подруг.