Напевне, в житті кожної людини настає час, коли вона змушена озирнутися на свій життєвий шлях і замислитися над власною долею.
Здавалося, в житті Скруджа такий момент не настане ніколи. "Це був старий грішник — заздрісний, жадібний, твердий, як кремінь, але ніяке кресало не могло викресати з нього благородної іскри". І торував він дороги життя, "нехтуючи людським співчуттям". Щоб розбудити душу такої людини, потрібне диво. І Діккенс творить таке диво. У Різдвяну ніч Скрудж вирушає в подорож у часі та просторі, щоб віднайти своє людське серце.
До Скруджа приходить дух минулого Різдва, й одна по одній змінюються картини життя Скруджа. Ось він бачить рідне село і себе маленьким самотнім хлопчиком, покинутим близькими. Найулюбленішим заняттям цього хлоп'яти було читання. Він тоді уявляв себе Робінзоном, мріяв про великий світ і пригоди. Пригадавши все це, Скрудж заплакав, шкода йому стало і себе малого, і своїх дитячих мрій. Потім побачив він свою маленьку сестру, яка щирим серцем любила його, жаліла й умовила батька забрати хлопця з пансіону додому. І соромно стало Скруджеві, що він відмовився прийти на Різдво до племінника, бо тепер вважав родинні почуття дурницею. Дух Минулого Різдва нагадав Скруджеві, що він був колись веселим і щасливим, радів людям і життю, але гроші поступово заступили в його серці всі почуття.
Потім прийшов Дух теперішнього Різдва. Разом із ним перенісся Скрудж в домівки свого бідного писаря, племінника. Скрізь раділи, святкували Різдво, сподівалися на краще. Чув Скрудж, як в обох родинах згадали його ли і побажали щастя.
Останній дух показав Скруджу те, що станеться після його смерті. "Ділових людей", яких так поважав Скрудж, цікавило тільки те, кому старий скнара залишив гроші. Чужі люди були біля його мертвого тіла і розкрадали все, що можна було вкрасти. Жахнувся Скрудж і захотів змінити своє життя.
Подорож у часі та просторі дала можливість Скруджеві осягнути своє життя і сприяла його переродженню.
Приключения алисы в стране чудес 1865 краткое содержание романа читается за 7 минут оригинал — 2,5 ч героиня книги, девочка по имени алиса, начинает своё путешествие в страну чудес неожиданно для себя самой: разомлевшая от жары и безделья алиса вдруг заметила кролика, что само по себе не удивительно; но кролик этот оказался не только говорящим (чему в ту минуту алиса тоже не удивилась), но ещё и владельцем карманных часов, а вдобавок он куда-то торопился. сгорая от любопытства, алиса бросилась за ним в нору и в вертикальном тоннеле, по которому стремительно (или не ? ведь она успевала замечать, что стоит на полках по стенам, и даже схватила банку с наклейкой «апельсиновый мармелад», к сожалению пустую) провалилась сквозь землю. но все кончается на этом свете, кончилось и алисино падение, причём довольно благополучно: она оказалась в большом зале, кролик исчез, зато алиса увидела много дверей, а на столике — маленький золотой ключик, которым ей удалось открыть дверь в чудесный сад, но пройти туда было невозможно: алиса была слишком велика. но ей тут же подвернулся флакончик с надписью «выпей меня»; несмотря на свойственную алисе осторожность, она все же выпила из флакончика и стала уменьшаться, да так, что испугалась, как бы с ней не случилось того, что бывает с пламенем свечи, когда свечу задувают. хорошо, что поблизости лежал пирожок с надписью «съешь меня»; съев его, алиса вымахала до таких размеров, что стала прощаться со своими ногами, оставшимися где-то далеко внизу. все здесь было странно и непредсказуемо. даже таблица умножения и давно выученные стихи выходили у алисы сикось-накось; девочка сама себя не узнавала и даже решила, что это и не она вовсе, а совсем другая девочка; от огорчения и бесконечных странностей она заплакала. и наплакала целое озеро, даже сама там чуть не утонула. но оказалось, что она бултыхается в слёзном озере не одна, рядом фыркала мышь. вежливая алиса завела с нею разговор (молчать было бы неловко), но, к сожалению, заговорила про кошек, ведь у алисы осталась дома любимая
Слова: солнце, гроза, тучи, цветы весна - это то время года, которого все ждут, устав от зимы. весну часто называют долгожданной. первые признаки весны, бывает, проявляются еще зимой, в феврале: чуть посильнее посветит солнышко - и начинают таять сосульки, звенит веселая капель, напоминая о приближении весны. солнце начинает появляться на небе все чаще, небо делается более ярким, густо-синим, вовсю тает снег и бегут ручьи. земля еще холодная, слишком сырая и голая, а через остатки снега пробиваются самые первые цветы, которые так и называют: подснежники.
Напевне, в житті кожної людини настає час, коли вона змушена озирнутися на свій життєвий шлях і замислитися над власною долею.
Здавалося, в житті Скруджа такий момент не настане ніколи. "Це був старий грішник — заздрісний, жадібний, твердий, як кремінь, але ніяке кресало не могло викресати з нього благородної іскри". І торував він дороги життя, "нехтуючи людським співчуттям". Щоб розбудити душу такої людини, потрібне диво. І Діккенс творить таке диво. У Різдвяну ніч Скрудж вирушає в подорож у часі та просторі, щоб віднайти своє людське серце.
До Скруджа приходить дух минулого Різдва, й одна по одній змінюються картини життя Скруджа. Ось він бачить рідне село і себе маленьким самотнім хлопчиком, покинутим близькими. Найулюбленішим заняттям цього хлоп'яти було читання. Він тоді уявляв себе Робінзоном, мріяв про великий світ і пригоди. Пригадавши все це, Скрудж заплакав, шкода йому стало і себе малого, і своїх дитячих мрій. Потім побачив він свою маленьку сестру, яка щирим серцем любила його, жаліла й умовила батька забрати хлопця з пансіону додому. І соромно стало Скруджеві, що він відмовився прийти на Різдво до племінника, бо тепер вважав родинні почуття дурницею. Дух Минулого Різдва нагадав Скруджеві, що він був колись веселим і щасливим, радів людям і життю, але гроші поступово заступили в його серці всі почуття.
Потім прийшов Дух теперішнього Різдва. Разом із ним перенісся Скрудж в домівки свого бідного писаря, племінника. Скрізь раділи, святкували Різдво, сподівалися на краще. Чув Скрудж, як в обох родинах згадали його ли і побажали щастя.
Останній дух показав Скруджу те, що станеться після його смерті. "Ділових людей", яких так поважав Скрудж, цікавило тільки те, кому старий скнара залишив гроші. Чужі люди були біля його мертвого тіла і розкрадали все, що можна було вкрасти. Жахнувся Скрудж і захотів змінити своє життя.
Подорож у часі та просторі дала можливість Скруджеві осягнути своє життя і сприяла його переродженню.