Початок двадцятого століття визначив справжнє історичне місце Вергілія. Нові дослідження виявили ступінь оригінальності римського поета, показали безпідставність абстрактного порівняння його з Гомером, тому що кожний з них видатний по-своєму.
Дуже скоро Вергілій став класиком. Уся пізніша римська поезія повна запозичень з Вергілія. Згадане вище тлумачення 4 еклоги додавало Вергілію особливе значення й в очах християн як у стародавності, так і в середні віки; тому твори його дійшли в дуже великій кількості списків.
Як бачимо, повторення у сміховому варіанті теми Вергілія Іваном Котляревським досить близьке до оригінального тексту і відрізняється не тільки умисно-вульгарною стилістикою, а й сучасним і цілком „високим” за розміром і культурою рими віршем. Для майбутнього „Енеїди” Котляревського чи не вирішальним стала саме та обставина, що вірш її, легкий, невимушений, насичено-образний по-народному і зовсім не сміховий, поклав початок сучасній українській поезії.
Вергілієва „Енеїда” – етногонічна легенда: там розповідається про звитяжні дії родоначальника римлян, засновника римського народу і римської держави. Центральною темою є тема долі, що формується в боротьбі між різними богами, а у вирішальний момент Юпітер-Зевс дає герою самому визначити майбутнє у чесному двобої з Турном. Картини мандрів Енея сповнені соковитих деталей, в тому числі є і описи бенкетів, але переважно це – „пири”-битви, з детальними картинами того, куди увійшов спис чи меч і звідки він вийшов. У „низькому” українському варіанті все набуває іншого смислу. Подорож Енея з його „обірваними, мов гиря, ланцями” по світу має не стільки героїчний, скільки комедійний характер, бо хоч би де вони опинялися, одразу ж починають залицятися до місцевих молодиць і нестримно й буйно бенкетувати. В моралізаторському тлумаченні твору Котляревського як сатири на вади сучасного йому суспільства центральне місце посідає опис відвідин Енеєм потойбічного світу, де він бачить справедливу кару за гріхи і висловлює нібито соціальний протест. Загалом поема Котляревського ніби втрачає цілісність, наявну у етногонічній легенді римлян. Сміхове начало знімає сюжетно-змістову напруженість, все розпадається на окремі картини, поєднані лише темою мандрів. Згідно з естетикою карнавалу, сміховий простір неорганізований, це світ хаосу, що протистоїть звичному порядку, світ „навиворіт”. Втім, сучасні дослідники переконані, що у бурлескно-травестійному творі І.Котляревського „Енеїда”, де грізна римська легенда була спущена з літературних латинських небес на літературну полтавську землю, на місце виміряної класицистської цілісності прийшов все-таки не хаос – прийшла якась внутрішня цілісність низового життя, просякнутого відчуттям свободи
Объяснение:
Остап и Андрей являются сыновьями главного героя повести – Тараса Бульбы. Это красивые и здоровые парни, близкие по возрасту, но по характеру - совершенно разные. Оба брата с двенадцати обучались в киевской академии.
Старшему брату Остапу сначала учёба давалась с трудом. Он в первый год пытался сбежать из бурсы и несколько раз закапывал букварь. Его жёстко наказывали за это, но Остап стойко переносил все лишения и никогда не взывал к жалости. Желание попасть после учёбы в Запорожскую Сечь ему пересилить себя и заставило в дальнейшем хорошо учиться. Остап всегда был верным товарищем и никогда не выдавал своих друзей. Он обладал добрым сердцем и любил своих родителей, брата, но, как мужественный человек, старался не показывать своих чувств. В Запорожской Сечи раскрылся талант Остапа к военному делу. Спокойность и обстоятельность ему предугадать тактику врага, и он умело использовал свои знания в бою. За решительность и бесстрашие в двадцать два года казаки избрали Остапа своим атаманом. Бои под Дубно стали переломными в жизни для обоих братьев. Остап попал в плен к полякам и был приговорён с другими казаками к смертной казни на городской площади. До последней минуты жизни старший сын Тараса Бульбы сохранил силу духа и поддерживал своим мужеством товарищей. Когда боль была уже совершенно невыносимой, он обратился за поддержкой к своему отцу, который являлся для него примером всю жизнь. Остап погиб за Родину, как герой, не посрамив казачество и православную веру.
Младший брат Андрей был к знаниям и учился охотно. Он любил похулиганить, но, в отличие от брата, старался избежать наказания. Андрей, как и Остап, мечтал о подвиге, но вместе с тем, обладал чувствительной и пылкой натурой. Случайная встреча в Киеве с красивой девушкой – дочерью польского воеводы, сыграла роковую роль в его судьбе. Юноша часто вспоминал о ней. Несмотря на мягкость характера, Андрей был храбрым казаком. Он не умел рассчитывать и обдумывать тактику боя, как брат, а храбро предавался битве с безрассудной страстью. Андрей тоже был готов погибнуть за то, что ему дорого. Только ценности у них с братом оказались разные. В боях за город Дубно он предал отца, брата, казачество из-за любви к женщине. Она оказалась сильнее чувства долга и патриотизма.
"Простая, русская семья,Представь меня".Татьяна, милая Татьяна!-Я к вам пишу - чего же боле?"
(Представление Ленским,влюблённость и письмо Татьяны Онегину.)
Глава IV
"Учитесь властвовать собою;Не всякий вас, как я, поймет".
Мой бедный Ленский, сердцем он.Для оной жизни был рожден."(Объяснение Онегина с Татьяной,исповедь Евгения,роман Ленского и Ольги,осень,зима,дата венчания.)