М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
Mimishichka
Mimishichka
13.02.2023 05:48 •  Литература

Роман дубровский.рассказ про в.дубровского и машу.

👇
Ответ:
happynik20021
happynik20021
13.02.2023
любовь. трагедия. общение. измена.
4,8(11 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
Лера565009
Лера565009
13.02.2023
Тарас Шевченко - видатний український поет, прозаїк, драматург, художник, політичний і громадський діяч. Він був людиною універсальних обдарувань та інтересів. Все його життя і творчість були присвячені українському народу. Поет мріяв про ті часи, коли його країна буде незалежною суверенною державою, коли в Україні шануватимуться мова, культура та історія народу, а люди будуть щасливими.

Народився в сім'ї селянина 25 лютого (9 березня за новим стилем) 1814 року в селі Моринці на Черкащині. Рано залишився сиротою. Грамоти навчився у дяка. У 14 років його взяли "козачком" до двору поміщика П.Енгельгарда, з яким переїхав спочатку до Вільно, а потім - до Петербурга. У 1832 р. Шевченка віддали "у науку" до художника В.Ширяєва. У 1838 році за пiдтримки К. Брюллова, В. Жуковського, О. Венеціанова, М. Вєльгорського, Є. Гребінки, І. Сошенка та інших Шевченка викупили з кріпацтва.

Того ж року його прийнято до Академії мистецтв, яку він закінчив у 1844 році. У 1843 та 1845 рр. Шевченко приїжджав на Україну i працював художником у Київській тимчасовій комісії з питань розгляду старих актів. У лютому 1847 року Т. Шевченка затверджено на посаду викладача малювання Київського університету. 24 березня 1847 р. за участь в діяльності Кирило-Мефодіївського товариства та за антисамодержавницькі поезії Т.Шевченка заарештовано та заслано до Орської фортеці Оренбурзького окремого корпусу з царською резолюцією про заборону писати i малювати. Під час заслання Шевченко як художник увійшов до складу експедиції, завданням якої було дослідження Аральського моря.

У 1857 році зусиллями друзів Т. Шевченка повернули з заслання й у 1858 році він прибув до Москви, потім до Петербурга. У 1859 році приїхав в Україну, але перебував під наглядом поліції. Йому заборонили постійно проживати в Україні і зобов'язали переїхати до столиці. Десятирічне заслання, хвороби призвели до передчасної смерті Т. Шевченка 26 лютого (за новим стилем 10 березня) 1861 року. Поховали його спочатку на Смоленському цвинтарі у Петербурзi, у травні 1861 року прах перевезли на Чернечу (тепер Тарасову) гору поблизу Канева.

Пам'ятник Тарасу Шевченку поблизу червоного корпусу
університету Т. Шевченко почав писати вірші у другій половині 30-х років. У 1840 році в Петербурзі вийшла його перша збірка поезій "Кобзар", у 1845 році - героїчно-романтична поема "Гайдамаки". В 1843-45 роках він написав цикл поезій "Три літа" (центральним твором якого є "Сон"), поему "Кавказ", послання "І мертвим і живим…", поезії "Чигирине, Чигирине", "Великий льох", "Стоїть в селі Суботові" та ін., в яких гостро виступив проти соціально-національного гноблення українського народу. Під час ув'язнення писав вірші, які згодом об'єднав у цикл"В казематі". У 1854-1858 роках написав російською мовою повісті "Музикант", "Художник", "Нещасний", "Капітанша", "Близнята". Останніми прозовими творами Т. Шевченка є повість "Прогулянка з задоволенням і не без моралі" (1856-1858) та щоденникові записи "Журнал". В Україні у 1858 році Т. Шевченко написав низку високих зразків інтимної та пейзажної лірики. Кілька творів Т. Шевченка цього періоду опубліковано в журналі "Основа" та альманасі "Хата".

Т. Шевченко є одним з найвидатніших майстрів українського образотворчого мистецтва. Він працював у галузях станкового живопису, графіки, монументально-декоративного розпису та скульптури, досконало володів технікою акварелі, олії, офорту, малюнка олівцем і пером. Він є автором понад тисячі мистецьких творів (втрачено бiльше 160). У 1859-1860 роках виконав офорти з творів зарубіжних та російських художників, за які отримав звання академіка гравірування.

Ім'я Тараса Шевченка відоме в усьому світі: у багатьох країнах йому встановлені пам'ятники, його твори перекладені майж е на всі мови світу, його ім'ям в Україні названі навчальні заклади, театри, площі, вулиці, міста. Національна опера України, Київський національний університет, центральний бульвар міста Києва носять ім'я видатного сина українського народу - Тараса Шевченка.
4,5(44 оценок)
Ответ:
YourselfRuelfddd
YourselfRuelfddd
13.02.2023

1. Главная мысль В этом романе в юмористической форме заключена идея, что богатство, достаток нужно заработать, а не гоняться за сокровищами. Чем больше гоняешься за сокровищами, тем больше над тобой смеется судьба.

Роман «Двенадцать стульев» назван так, потому что в основе сюжета лежат поиски бриллиантов, которые были спрятаны в одном из двенадцати стульев.

2. Главные герои (характер, поступки, значение)

Ипполит Матвеевич, которого революция лишила положения в обществе и превратила в скромного сотрудника ЗАГСа, остро нуждается в деньгах. Похоронив тещу, он незамедлительно отправляется в Старгород, надеясь отыскать когда-то принадлежащий его семье гарнитур и завладеть бриллиантами. Там он сталкивается с загадочным Остапом Бендером, который убеждает Воробьянинова сделать его своим компаньоном в таком сложном деле, как поиск сокровищ.  

Есть и еще один персонаж книги, которого нельзя не упомянуть, пересказывая ее краткое содержание. «12 стульев» — роман, третьим главным героем которого является отец Федор. Священнослужитель, исповедовавший умирающую тещу Ипполита Матвеевича, также узнает о кладе и отправляется на его поиски, становясь конкурентом для Бендера и Воробьянинова.

Илья Арнольдович Ильф и Евгений Петрович Петров (Катаев) познакомились в 1926 году, когда оба работали в газете «Гудок». Там же трудился и брат Петрова, уже известный в те времена писатель – Валентин Катаев. Именно он предложил сюжет романа «Двенадцать стульев». Предполагалось, что И. А. Ильф и Е.П. Петров напишут произведение, а В.П. Катаев – отредактирует его. Однако роману, по мнению В.П. Катаева, не требовалось никаких изменений, поэтому он отказался от своего соавторства. Произведение было построено на основе фактов, которые авторы получали, работая в газете: письма, заметки, жалобы, исходившие от реальных людей.

3. В этом романе много персонажей с отрицательными чертами: завистью, злобой, скупостью, мещанством, нечистыми на руку. И каждый персонаж пытается занять свое место в жизни, вырвать кусок друг у друга. Появляется герой романа, который прекрасно понимая их характеры с относительной легкостью играет на их же недостатках в своих целях. Это типа как Мавроди, не по одному разу дураков учит.

4. Запомнившиеся цитаты:

"Он любил и страдал. Он любил деньги и страдал от их недостатка."  

"Вы не пьете, не курите, девушками не увлекаетесь... Зачем вам деньги? Вы же не умеете их тратить."

5. Я восторгов по поводу этого произведения не разделяю. Книга мне нравилась примерно при прочтении 1/3 ее части. После прочтения еще 1/3, я уже начала понимать, что она мне уже надоедает. Слишком много персонажей, не всегда понятно зачем они нужны. Ясно, что историю стульев надо прослеживать и разные персонажи нужны, но для меня их было слишком много. В общем чтобы побыстрее покончить с чтением пришлось взять в аудиокнигу.

Объяснение:

4,4(3 оценок)
Новые ответы от MOGZ: Литература
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ