Я понимаю предательство как проступок, который перечёркивает доверие, дружбу, чувство долга, все тёплые отношения. Предательство обладает только разрушительной силой.
Давайте обратимся за примером к тексту М. Худякова. Серёжка Леонтьев предаёт своего друга, рассказывая всем о его чувствах к Гальке Коршуновой. Он не имел права раскрывать чужой секрет!
Предателем был и Андрий из повести Н. В. Гоголя «Тарас Бульба». Отец убил его, не простив измены отчизне и товарищам.
Действительно, предательство достойно осуждения и сурового наказания.
Федько виділявся серед ровесників неабиякою силою, був задиракою та полюбляв битися, адже завжди виходив переможцем. І одівався відповідно: «картуз набакир,... чуб йому стирчком виліз з-під картуза, очі хутко бігають» та ходив «руки в кишені,..., не поспішає, ... навіть груди підставляє, так наче йому тільки того й хочеться, щоб його вдарили каменем».
На початку твору не хочеться схвалювати Федька, адже він часто ображає своїх друзів. Але згодом читач розуміє, що перше враження неточне. Федько добрий, адже віддає змія і свої нитки. Він вигадливий, повний енергії і сили, сміливий та спритний. Сусідських хлопцям цікаво з ним. З кожної наступної сторінки починаєш захоплюватися Федьком, його правдивістю та відданістю друзям. Хоч хлопець часто спокушає до бешкетних витівок господарського сина Толика, але терпляче зносить покарання, «за ремінь не сердиться, ... розуміє, що так і треба». Перейти річку по кризі намірився Федько. Всі друзі із захопленням і переживанням гали за витівкою. Вони вірили в нього, бо були переконані у його спритності, передбачливості та сміливості. Те, що тільки один Федько кинувся на порятунок Толі, свідчить про товариськість, співчуття, героїзм героя. Трагічний випадок на річці показав усім справжнього Федька – надійного друга та відважного рятівника.