Тому що тематика кохання завжди буде посідати перше місце в серцях людей. Це прекрасні почуття, переживання, надії та своєрідна боротьба за свое щастя. Але, якщо поговорити по дорослому, завжди вільному почуттю щось заважало: не рівноправність у соціальному плані, не бажання родичів таких відносин чи інше. Шекспір дає нам науку: справжнє кохання буває раз у житті, за нього завжди треба боротися до кінця. Іди проти всього світу! Тільки радій світлому і великому коханню не зважаючи на ні що! Тоді в твоєму серці буде сила, в твоїх очах рішучість, а в душі спокій.
Омелько Кайдаш: стельмах, небагатослівний, забобонний, віруючий " зазнав панщане горе", полюбляє перехилити чарку. "Широкі рукава закачалися до ліктів; з-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки. Широке лице було сухорляве і бліде, наче лице в ченця. На сухому високому лобі набігали густі дрібні зморшки. Кучеряве посічене волосся стирчало на голові, як пух, і блищало сивиною".
Маруся Кайдашиха: " терлась коло панів і набралась в них трохи панства", " від її погляду молоко кисне", на словах, як на цимбалах грає", сварлива, улеслива, любляча бабуся. " Вже не молода, але й не стара, висока рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та білим лицем".
