М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
ghj42
ghj42
25.10.2020 16:21 •  Литература

Небылитцу по теме школьная жизнь 4 - 12 предложений 15

👇
Ответ:
gc121
gc121
25.10.2020

В школу пришёл, пришёл и говорит :"поставка мне 5 по математике"

Да говорит учитель такие слова "Ах ты Нельзя так жить, жить лодерем

4,6(82 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
perevuznik1
perevuznik1
25.10.2020

Для того чтобы быстро выучить стих, его следует 2–3 раза прочитать вслух.

В процессе чтения лучше действовать методом ассоциаций, мысленно представляя картину, о которой говорится в стихотворении. В голове после этого что-нибудь да должно остаться обязательно.

Стихотворение нужно прочитать ещё один раз, но уже в более медленном темпе, стараясь запоминать форму и времена слов.

Для того чтобы подключить ещё один вид памяти, нужно переписать стихотворение на бумагу. При этом стоит проговаривать стихотворение вслух. Пропускать этот момент не стоит, так он позволит выучить стих ещё быстрее.

Для того чтобы упростить процесс запоминания, можно разбить каждую строфу стихотворения на несколько ещё более мелких частей.

Непосредственно заучивать стих нужно только с того листа бумаги, на который он был переписан. Несколько раз прочитайте первую строчку, а потом повторите её вслух, уже не глядя на лист. Затем следует прочитать первую и вторую строчку вместе, после чего повторить их вслух все вместе. Далее следует так поступить с первой, второй и третьей строчками, каждый раз добавляя ещё по одной. Однако учить таким образом целое стихотворение вовсе необязательно. Новый цикл может быть начат с 4–8 строк.

Иногда бывает так, что некоторые места в стихотворении никак не поддаются заучиванию. В основном, это происходит на стыке так называемых циклов. Поэтому можно написать на руке шпаргалку со словом, с которого начинается цикл, трудный для запоминания.

Данный заучивания стихов весьма эффективен и позволяет любому человеку даже безо всякой тренировки выучить несколько страниц текста за 1 час. Однако, если у вас имеется ещё немного времени в запасе, то начните заучивать стих за 2 дня до его сдачи. В первый день данному процессу нужно уделить 20 минут перед сном, а во второй увеличить это время до 1 часа. Ведь ни для кого ни секрет, что ночью человек осмысливает то, что выучил. В итоге стихотворение, заученное таким образом, будет отскакивать как от зубов.

4,5(34 оценок)
Ответ:
tugatimu9876
tugatimu9876
25.10.2020
Патріотичні та громадянські мотиви у творчості Василя Симоненка
Поетична зірка Василя Симоненка спалахнула на небосхилі української літератури в шістдесятих роках минулого століття. Усього 28 років відпустила йому доля, але й за цей невеликий проміжок часу він зумів прогриміти молодим весняним громом, який відлунюватиметься ще багато десятиліть. Адже у творчості «витязя молодої української поезії», як сказав про нього Олесь Гончар, порушені вічні питання, що хвилюють людство, — це любов до своєї землі, самоствердження людини у складному сучасному світі. Заворожує щирість інтимної лірики поета.
Для поезії Василя Симоненка характерні прояви української класичної традиції. Провідним мотивом творчості поета є любов до своєї України, котру він називає матір'ю. Саме синівською розмовою з матір'ю Україною є вірш «Задивляюсь у твої зіниці...». У ньому митець висловлює свою велику любов: «Україно! Ти для мене диво!», і велику тривогу за її долю: «Ще не всі чорти втекли на небо, Ходить їх до біса по землі». «Я українець. Оце і вся моя автобіографія», — сказав колись Василь Симоненко. І тому він відстоює святе право бути вільним наодинці з Україною тися їй, рідній, щиро зізнатися у своїх найпотаємніших почуттях:
Хай мовчать Америки й Росії, Коли я з тобою говорю!.. Маю я святе синівське право З матір'ю побуть на самоті.
Гостро відчуває він кровний зв'язок із рідною землею, вболіває за її трагічну долю. Багато пережила вона «революцій, бунтів і повстань», та не втратила своєї краси, завжди вона для сина «мамо горда і вродлива». Така вона — знедолена, але не скорена Батьківщина. І завжди стануть на її захист вірні сини, до яких належить і Василь Симоненко. І він відчуває цю свою роль захисника Вітчизни: «з ними щогодини б'юся... за твоє життя, твої права». Передчуває митець і свою трагічну долю, і готовий він її прийняти, віддати все своє життя до краплі: «Я проллюся крапелькою крові На твоє священне знамено». У роки, коли людина повинна була бути лише «гвинтиком» системи, бути пересічною, стандартною, Василь Симоненко стверджував: «Ми — не безліч стандартних «я», А безліч всесвітів різних». Тим самим митець відстоює ідею неповторності кожної людини, право на власний світогляд, переконання, почуття. Бо відсутність поваги до самодостатності кожної особистості принижує людину, її гордість, вбиває її творчий потенціал. Опонент героя не може вести себе гідно:
Він гримів одержимо і люто, І кривилося гнівом лице рябе, Він ладен був мене розіпнути За те, що поважаю себе.
З гідністю звучить відповідь людини, яка вірить у духовну велич свого народу:
Не стала навколішки гордість моя...
І тільки тих поважають мільйони,
Хто поважає мільйони «Я».
Повага до людини, до права на свободу жити на власний розсуд, так, як вона хоче, — у цьому філософська наснаженість і гуманістична спрямованість творчого шляху поета. Дійсно, Василя Симоненка треба читати серцем, щоб відчути чистоту, щирість, благородство, мудрість його поезії. Василь Симоненко — це народна совість в українському письменстві. Те, що він створив, — нетлінне, слово його — справжнє надбання. За неповні 29 років він зумів осмислити людське життя, зрозуміти його цінність, пізнати його суть, доторкнутися до глибин філософії буття. Бути патріотом — це любити свій народ, і невипадково поет оспівував працю простих трударів, не оминав найдрібнішої деталі щастя й горя людського. Життя тільки тоді матиме сенс, коли людина живе у дії, чогось прагне. Усією творчістю поет закликає нас горіти, палати, а не тліти; жити, а не існувати. «Живе лиш той, хто не живе для себе, хто для других виборює життя», — ці слова Василя Симоненка були його життєвим і творчим кредо. У своєму щоденнику він написав: «Найбільше люблю землю, людей, поезію і... село Біївці на Полтавщині, де мати подарувала мені життя».
Як патріотичне волевиявлення українського хлібороба, звучить вірш «Є тисячі доріг...» — розгорнута метафора, справжній поетичний шедевр, сповнений сокровенними думками й почуттями.
4,6(49 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Литература
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ