Сама природа подбала про те, аби все, що є в ній живим, було красивим. Красивий ліс, що вдягнувся в зелені шати, красиве поле соняшників, що повернули свої голівки до сонця — всюди присутня краса, що милує око.
Дитину змалечку привчають бачити й творити красиве, бо потворне не розвиває й не спонукає до злету думки, творчості, прагнень.
Красивими є не лише речі чи сама природа. Красивими є люди, особливо красиві своєю душевною красою. Бо такі люди добрі, привітні, вони ніби світяться зсередини. Такі люди тримають нашу землю, на них тримається весь світ, отже, саме така краса врятує світ. Це краса людяності, краса чистих почуттів, краса думок.
Тарас Бульба – безстрашний отаман, мужній ватажок козаків, про який пише автор твору так, Він був створений для лайливої тривоги і відрізнявся прямотою свого вдачі. Читаючи твір, ми розуміємо, що це дійсно мужня людина, що має велику силу духу, відданість друзям і нещадність до ворогів.
Тарас Бульба швидше народний герой, чудовий, мудрий ватажок, який всього себе віддає в ім’я служіння Батьківщині. Його життя – це постійні військові походи, в яких він показує всю ненависть до ворогів, захищаючи слабких селян, караючи багатих поляків.
