“П’ятнадцятирічний капітан” аналіз твору (паспорт)
Автор – Жюль Верн
Рік написання – 1878
Жанр – пригодницький роман. (Це твір, сюжет якого насичений незвичайними подіями й характеризується їхнім несподіваним поворотом, великою динамікою розгортання. Для пригодницького роману характерні мотиви викрадення й переслідування, атмосфера таємничості й загадковості, ситуації припущення й розгадування).
Тема — розповідь про незвичайні пригоди п’ятнадцятирічного Діка Сенда та його друзів на морі й на суші.
Ідея — прославлення сили людського характеру, розуму й допитливості, вірності дружбі й здатності до самопожертви.
Головні герої:
Головні персонажі: Капітан Халл і 5 матросів; Дік Сенд – матрос-новачок; кок Негору (работорговець).
Пасажири: місіс Велдон – «хоробра жінка», її син Джек, кузен Бенедикт – «добре серце», ентомолог.
Врятовані з судна «Вальдек»: Том, Бет, Остін, Актеон, Геркулес, собака Дінго.
Работорговці: Гарріс, Муані-Лунга, Альвіш
Проблематика “П’ятнадцятирічний капітан”:
“П’ятнадцятирічний капітан” сюжет
Події книги відбуваються в морі. Китобойная бригантина «Пілігрим» під час полювання виявляє потопаючий корабель. Екіпажу вдається врятувати п’ятьох афроамериканців і собаку по кличці Дінго. Через кілька днів капітан «Пілігрима» разом зі своїми матросами відправляється на полювання на човні у відкрите море. Але вижити в жорстокій сутичці їм не вдається. Після загибелі екіпажа «Пілігрима» Дік Сенд став капітаном шхуни і взяв на себе відповідальність за життя місіс Уелдон, її сина і п’ятьох негрів, врятованих командою.
“П’ятнадцятирічний капітан” план твору
1. Нова Зеландія. «Пілігрим» – китобійна шхуна: капітан Халл і 5 матросів, Дік Сенд – матрос- новачок, кок Негору; пасажири: місіс Велдон , її син Джек, кузен Бенедикт .
2. Врятовані з судна «Вальдек»: Том, Бет, Остін, Актеон, Геркулес, собака Дінго
3. Полювання на смугача. Загибель Капітана Халл та матросів
4. Дік Сенд – п’ятнадцятирічний капітан
5. Зміна курсу – підступність Негору
6. На суші. Зустріч з Гаррісом. Дорога джунглями. Страшні здогади. Африка, Ангола.
7. В полоні у тубільців, підступні наміри Негору та Гарріса. Втеча Геркулеса.
8. Невільничий ринок в Каз онде. Продаж Тома, Бета, Остніна, Актеона.
9. Работорговці Муані-Лунга та Альвіш
10.Розправа Діка Сенда з Гаррісом
11.Порятунок Діка Сенда, місіс Велдон її сина та кузена за до Геркулеса
12.Розкриття таємниці літер «С.В.» – Семюель Вернон (його вбив через гроші Негору)
13.Напад Дінго на Негору, Смерть негідника
14.Порятунок від людоїдів
15.Зустріч з португальськими купцями
16.Америка. Повернення в Сан-Франціско
17.Звільнення та повернення Тома, Бета, Остіна, Актеона
Історія написання “П’ятнадцятирічний капітан”
Жюль Верн почав роботу над романом, коли його синові Мітелю було майже стільки ж років, як і — Діку Сенду. Письменник детально готувався до роботи, вивчав карти, читав про подорожі мандрівників того часу. Автор навіть сам подорожував Середземним морем, відвідав Алжир (країниа на півночі Африки), щоб на власні очі побачити природу, населення й культуру.
Роман було опубліковано у видавництві Етцеля (1878 p.).
потому что Их путь лежит к Одинокой Горе когда они ее достигли они пошли обратно
2потому что автор хотел создать маленькую личность но смелую над хобитом избевались
но он оказаься намного смелее своих предсмешников
3 я думаю отличие их в том что гномы бывают добрые, а троли злые , гномы любят золото,а троли дубинки
4 Бильбо не открывает тайну кольца потому что у него могли его забрать но в скоре они всетаки узнали про кольцо и решили его унечтожить потому что если оно попалобы в злые руки , то мир бы был уничтожен
5 крысин отробьем потому что он не спросил можно ли взять тот кристал можно так сказать он его сваровал , а добрым вором потому что он сделал намного лучше он обьединил несколько племен в одно и позволил эльфам взять свое
6 хобит
7самым опасным считаю то как они подходили к одинокой горе
8 голума к бильбо стало то что у бильбо было кольцо ,а у него нет
9мог ведь он всетаки волшебкик
10 торин вроде непомню
Объяснение:
* - Там мальчишки рассказывают всякие страшные вещи у костра… сказки…
* - …какую-то небыль…
* - …всякую забавную чепуху…
* Вот и все, что припомнилось через два-три года. Какие же истории более всего интересуют нас? Это обычно история со «светопреставлением» , история с барином и история с русалкой.
Читатели быстро называют истории, которые их заинтересовали, но наша задача не столько проверить, что запомнилось больше, сколько привлечь внимание к этим историям не как к забавным и пустячным выдумкам, которыми мальчишки замяты от нечего делать, а как к очень убедительной и яркой картине мира знаний, вкусов и интересов деревенских мальчиков той поры. Разговоры у костра в ночном-это один из уроков, которые они получали в своей жизни.
Мальчики рассказали тринадцать историй. Как же назвал сам Тургенев эти рассказы? Оказывается, он старательно искал слово, для того чтобы их назвать. Так, в журнальной публикации он назвал их россказнями, в издании 1852 г. - преданиями, а во всех последующих изданиях - поверьями. Тургенев искал слово, и, как видим, это не поиски краски, эпитета, метафоры. Скорей это поиски термина, какое-то более точное определение. Современная фольклористика нашла удачный термин -такие истории теперь называют «былички» .
Итак, былички-поверья открывают нам мир, который окружает нас. Достаточно четкая приуроченность быличек ко времени, месту и их национальный колорит подчеркиваются автором. Он писал:
«Я вовсе не желал придать этому рассказу фантастический характер - это не немецкие мальчики сошлись, а русские» . Они искренне верят в поверья, они ежедневно сталкиваются с неожиданными для них и необъяснимыми явлениями и сразу же стремятся использовать для их объяснения то, что в работах историков и этнографов называется «демонологическими представлениями» : домового и лешего, водяного и русалку, оборотней и вставших из гроба мертвецов, небесное предвидение и гадание о смерти, таинственные голоса погибших людей (лесника Акима и мальчика Васи) .