Однажды в лесу Мартышка начала хвастаться перед всеми.Она утверждала , что её привезли из зоопарка и она самая ухоженная и красивая. Но тут подошёл Медведь и сказал , чтобы она не хвасталась ,а посмотрела в зеркало, которое ей вовремя поставил перед ней. Она начала смотреть в зеркало и смеяться и кричать : - Кто это ? Зачем вы меня разыгрываете?! А Медведь вместе с другими жителями леса отвечает: -Это ты ! Значит ты смеёшься и унижаешь не нас , а себя ! От этого возьми урок! -Хорошо я возьму урок , но только убери это ужасное зеркало!! И Мартышка после этого никогда не над кем не смеялась . Она поняла, что и сама не лучше.
Впоэме пушкина гетману дана беспощадно-резкая, уничтожающая характеристика, поразительная по своей одноплановости (что сам поэт объяснял верностью фактам) . мазепа предстает в поэме как человек абсолютно аморальный, бесчестный, мстительный, злобный, как вероломный лицемер, для которого нет ничего святого (он «не ведает святыни» , «не помнит благостыни») , человек, привыкший любой ценой добиваться поставленной цели. преступный соблазнитель своей юной крестницы марии, он предает публичной казни ее отца кочубея и — уже приговоренного к смерти — подвергает жестокой пытке, дабы выведать, где спрятал тот свои клады. столь же беспощадно изображена и политическая деятельность мазепы. его слова о свободе отчизны — откровенная политическая демагогия и прямая ложь: отпадение украины от россии означало бы ее зависимость от швеции и польши, на которых мазепа так рассчитывал. практическая подготовка заговора мазепы представлена в поэме как польская интрига, как отвратительный политический торг («торгуют царской головой, торгуют клятвами вассалов») . истинные мотивы деятельности мазепы — месть оскорбившему его петру, а главное — безудержное, ненасытное властолюбие («и скоро в смутах, в бранных спорах, быть может, трон воздвигну я») . весь этот нравственно-психологический комплекс (жажда власти, возвышения, личного самоутверждения при полнейшей неразборчивости в средствах) пушкин полагал типичным для новой знати вообще. ведь еще недавно — в отличие от богатого и знатного кочубея — мазепа был беден, безвестен, социально ничтожен («беден был и мал») . но дело не только в личных качествах м. само его выступление изображено в поэме как враждебное преобразованиям петра, всецело обращенное в прошлое, сродное бунту московских стрельцов. в «полтаве» «друзьям кровавой старины» противостоит родовитый и знатный кочубей, не побоявшийся сказать правду о заговоре мазепы. казнь кочубея представлена в «полтаве» как трагическая ошибка петра, но ошибка не случайная. петр поверил мазепе и не поверил кочубею, ибо в большей мере опирался на новую знать, а не на древнюю аристократию. и эта проблема переориентации верховной власти на союз со старинным дворянством, к которому поэт причислял и себя, была одной из важнейших для пушкина начиная со второй половины 1820-х гг. «полтава» была политическим уроком и укором новому царю, также совершившему трагическую ошибку, какой казалась пушкину расправа над декабристами.
Пісня над піснями» характеристика героїв Роман Шолом-Алейхема «Пісня пісень» нагадує поему про кохання, багату метафорами і символами. Кожна глава схожа на строфу ліричного вірша. «Юнацький роман» Шолом-Алейхема ліричний, сповнений світлого смутку, посмішки, чарівності. Перед нами — початок юного життя, коли найчарівніші мрії можуть здійснитися — і вже здійснюються в любові Шимека і Бузі. Але закони світу не збігаються з внутрішніми законами людини, і мрійник Шимек виявляється занадто слабким, щоб протистояти їм. Батько Шимека вважає, що син його зрадив заповіт старовини, але сам юнак розуміє, що трагедія його життя полягає в тому, що він не зміг утримати любов, яка ще тільки зароджувалася, не звільнив свою царівну. Твір Шолом-Алейхема має підзаголовок «юнацький роман», адже тема юнацтва, втілена в цьому романі, хвилювала письменника протягом усього його творчого шляху. У «Пісні над піснями» Шолом-Алейхем простежує долю своїх головних героїв від їх дитячих чарівних ігор і казок, коли почуття любові лише зароджується, до дорослого життя, прощання з дитинством. Отже, твір Шолом-Алейхема — це роман про роман: ліричний роман про трагічний роман, про нездійсненну любов. У дитинстві Шимек і Бузя були господарями свого світу: «наш будинок — палац. Я — принц. Бузя — принцеса … це наше небо, наш вітерець, наші пташки — все наше, наше, наше! ». Вони були з’єднані в ньому, як закохані Соломон і Суламіт в біблійній «Пісні над піснями». Але Бузя уже в дитинстві зіткнулася з жорстокістю світу: батько її потонув, а мати покинула її. Шимек відчуває ворожість світу, коли дитинство вже в минулому, а любов втрачена: «наш двір вже не виноградник Царя Соломона, що в «Пісні над піснями». Навколишній світ втратив своє метафоричне, символічного звучання. Розповыдь ведеться від першої особи, і завдяки його особливостям — зверненнями до читача і повторів — читач стає слухачем, майже співрозмовником автора. Оповідач час від часу повертає нас до початку роману, який був для нього початком, джерелом і прекрасної мрії, і невгамовної печалі. Символіка і поетична мова роблять роман схожим на ліричний вірш: серед казкових володінь Шимека «великий луг, який тягнеться нескінченно, зеленим килимом укритий, жовтими ромашками вкритий, червоними квіточками прикрашений квітами». Роман пройнятий не лише символікою біблійних «Пісні пісень», а й фольклорними, авторськими символами: це образи казок з «Тисячі і однієї ночі», які Шимек розповідає Бузі (історії про царівну, країну карликів, політ над хмарами), вогники святкових свічок і великодні молитви, символи західного сонця, чарівної гори. Образ сонця, як і біблійний образ Суламіти, пов’язаний з героїнею роману: «Хмарка майнула по її прекрасному личку. І мені здається, ніби сонце раптово заховалося … Бузя перестала плакати, і вже ожило. Сонце сяяло, як і раніше ». Образ Бузі, як сонце, освітлює життя ліричного героя, Шимека, але дівчина, ніби сонце, йде за горизонти: в останній частині роману Шимек залишається сам і може лише згадувати про свою ніжну Суламіт. Мрія про ідеальну любов залишається нереалізованою, але в фіналі оповідач знову повертається до початку свого роману і свого життя — адже «початок, початок найпечальніший, краще самого радісного кінця». Які радості і печалі не принесе подальша доля герою роману, його чарівна дитяча казка залишиться в його пам’яті. Ліричний роман Шолом-Алейхема — один з найпоетичніших творів єврейської літератури. «Пісня над піснями» написана прозою, але мову і образи уподібнюють твір до прекрасної пісні про коханння
Но тут подошёл Медведь и сказал , чтобы она не хвасталась ,а посмотрела в зеркало, которое ей вовремя поставил перед ней.
Она начала смотреть в зеркало и смеяться и кричать :
- Кто это ? Зачем вы меня разыгрываете?!
А Медведь вместе с другими жителями леса отвечает:
-Это ты ! Значит ты смеёшься и унижаешь не нас , а себя ! От этого возьми урок!
-Хорошо я возьму урок , но только убери это ужасное зеркало!!
И Мартышка после этого никогда не над кем не смеялась . Она поняла, что и сама не лучше.