М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
khadija2004
khadija2004
10.11.2022 06:36 •  Литература

План до твору володимира винничeнка “кумeдія з костeм” будь-ласка .

👇
Ответ:
asikg27
asikg27
10.11.2022
Тема долі байстрюка, розкрита у новелі "Кумедія з Костем", яка була надрукована у 1910 році, була не новою для української літератури, адже від появи Шевченкової "Катерини" та інших творів минуло багато часу. Однак В. Винниченко зумів по-новому підійти до розгляду даної проблеми. Автору вдалося зобразити соціальні та моральні вади суспільства не через прямий осуд конкретних винуватців народження "байстрюків", а завдяки розкриттю обставин життя й психології самих жертв. Новела розпочинається із категоричної думки автора про свого головного героя: "З Костем сталася чудна кумедія... ". Письменник називає його "кумедним хлопцем". Вся "кумедність" його полягала в тому, що він, непривабливий, з "ріденькими, гостренькими" зубами, "нізащо не кусався", коли його били і ніколи не плакав.
Однак письменник розкриває нам, що за Гостевою непривабливістю, відчайдушністю та дещо зверхньою поведінкою криється біль, прагнення привернути до себе увагу, комусь сподобатися, доказати, що він все-таки людина, а не якась істота, про яку всі одностайно кажуть: "байстрюк". Автор уважно виписує найдрібніші деталі в показі поведінки й зовнішності Костя: він схожий на "забитого боязкого собаку", що вишкіряє зуби й гавкає або гарчить в обличчя кожному, хто насміхається з нього. Кость постає перед читачами як безправна, зацькована, несправедливо ображена й принижена усіма дитина. Яскравим свідченням цього є такі рядки: "Як його вже не били і хто вже його не бив: і ланові, і кухарки, і скотарі, і свинопаси, ні за що не плакав! Уже й на парі йшли не раз, що заплаче, таки ні... Його так і прозвали за це "кам'яним виродком".
У Костя прокидаються надії, коли він дізнається про свого батька. Згодом помічаємо дивну ніжність до недопалка, що побував у руках батька - пана. Кость міцно тримає його, як найдорожчу в світі річ ("То татове! "), яка хоча б трохи пов'язує його з батьком. З тим недопалком у руці він і помирає, з тим недопалком і поховають "кам'яного виродка". Спроба кухарки забрати недопалок несподівано викликала сльози, "як горох" - вони, як і оті "хр-р-р! ", розкривають глибокий розпач "впертого" хлопчика від усвідомлення власної "нічийності". Твір пройнятий протестом проти нелюдського в людях і співчуття до "кумедного Костя".
Новелу "Федько - халамидник" Винниченко також розпочинає із характеристики головного героя: "Це був розбишака - халамидник". Але разом з тим ми довідуємося, що Федько був не лише шибайголовою, а й чесною, благородною людиною. Автор виділяє провідну рису свого героя: "Спокій був... ворогом" Федька, "з яким він боровся на кожному місці" - це є ключем до розуміння його "гріхів": перекидання діжок з водою, ламання хаток, відбирання змія тощо. Поведінка Федька на перший погляд дещо зухвала, адже "ходить руки в кишені", "картуз набакир", "чуб йому стирчаком", "очі хутко бігають", під час повені "одяг на ньому весь мокрий", "чобітки аж порижіли од води, шапка в болоті" І назва "Федько - халамидник" цілком підходить до твору.
Однак чимраз більше розкриваються і позитивні риси характеру Федька: він попереджає про свої вчинки, а коли його карає батько, не плаче, не проситься, "не обідає, що більше не буде", в усьому відразу признається, ні на кого не перекладає власну вину. Навіть бере на себе вину Толі, хоча той і думає зневажливо про свого товариша з бідної робітничої околиці. "Тому "босявка" й "халамидро" є улюбленцем хлопців, які в критичні хвилини називають його не інакше, як "Федя". А коли Федько перходить річку, його однолітки "починають од щастя пищати, боротись, кидати каміння у кригу".
Властива для новелістичного жанру й несподівана розв'язка: смерть Федька. Автор про це говорить коротко, лаконічно: "...На кладовище йшли хлопці зо всіх сусідніх вулиць. Спірка, Стьопка і Гаврик плакали навзрид". Як бачимо, жодної авторської оцінки.
4,5(66 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
elik20
elik20
10.11.2022

ответ:

1.автор н.в. гоголь,повесть тарас бульба                                                                   2.борьба за свободу на родины.любовь к семье                                                   3.тарас бульба,андрий, остап.из всех героев нравиться остап потомучто он терпел все мучения перед казнью.меня воодушевила его стойкость к   испытаниям.                                                                                                           4.у тараса бульбы было двое сыновей, которые только что вернулись из киевской академии. андрий и остап. бульба - знатный казак и он на следующий же жень забирает сыновей в степь вести казачью жизнь. вскоре поляки напали на русь и казаки едут воевать против них. вскоре в польше они крепость и ждут. андрий же узнает в жителях девушку, которую он любит и попадает внутрь и ей. далее начинается битва. бульба убивает андрия. остапа забирают в плен. тарас бульба избежал подобной участи. далее тарас становится свидетелем казни остапа и вместе со своим войском мстит полякам. в конце книги тараса сжигают поляки, но он успевает спасти свое войска от смерти.

объяснение:

5.повесть учит не предавать родину,учит патриотизму.а заставила задуматься над тем как жесток мир

4,4(53 оценок)
Ответ:
dendemintsev
dendemintsev
10.11.2022
Жуковский - романтик, он олицетворяет картину моря, воспевая море, как загадочную стихию. Для него море - это мощная сила. Оно живо, дышит, тревожится ( "Ты живо; ты дышишь; смятенной любовью, тревожною думой наполнено ты".) Море стремится к гармонии с небом, , которое в нём отражается ("Ты, небом любуясь, дрожишь за него".). Море полно мощной энергии, которую скрывает до времени ( "Таинственной, сладостной полное жизни, ты бьешься, ты воешь, ты волны подъемлешь. "). Море готово к борьбе с враждебной мглой ( "Ты рвешь и терзаешь враждебную мглу... "). Покой моря обманчив ("Обманчив твоей неподвижности вид: ты в бездне покойной скрываешь смятенье") В море заключена неведомая человеку жизнь и мощь природы.
4,7(40 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Литература
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ