Объяснение:
1)Онєгін народився і виріс в Петербурзі. Він виріс без матері, батько мало уваги звертав на сина, доручивши його виховання «вбогим» гувернерам, що не відводили багато часу наукам.
2)Письменник поставив перед собою мету — зобразити типовий образ представника російської молоді початку XIX ст., розчарованого, самотнього, який не знаходить свого місця в навколишньому середовищі. На перший погляд, це суто романтична тема — конфлікт особистості із суспільством
3)З Ленським Онєгін був не в дуже хороших стосунках.Вони ненавиділи один одного і тому влаштували дуєль.
4)Любов Тетяни до Онєгіна була безмежно та нажаль не взаємною. Тетяна писала листи йому та це все було марно. Але за кілька років він закохався в неї.
5)Виріс Онєгін досить егоїстичним, нездатним до праці, легко ранить почуття інших людей. Кожен день він відвідував театри, бали і бенкети. На наступний ранок ніжився в ліжку, а потім знову готувався до виходу в світ.
Філософія даосизму захопила Лі Бо та згодом позначилася на його поезії.
У дев’ятнадцять років він приєднався до так званих женьсе Під їхнім впливом Лі Бо роздав і витратив більшу частину свого майна. з часом Лі Бо знову пішов до гір та пробув там майже п’ять років. Ведучи життєпис відлюдника, він навчався пильнувати ситуацію духовної вільностівід життєвої суєти та від влади власних бажань і пристрастей, контактуватися з природою як із живою істотою — слухати й розуміти дзюрчання струмка, пісні вітру.
Здесь все просто. Когда отчаявшийся герой рассказа "Чудесный доктор" Мерцалов в одиночестве сидел на парковой скамейке подумывая о том, чтобы свести счеты с жизнью, к нему приблизился старик и сел рядом на скамейку. Мерцалов не знал этого человека и он для него был незнакомцем. Не знают этого человека и читатели, поэтому автор несколько раз называет старика незнакомцем, оставляя нас и Мерцалова в неведении относительно его личности.Но когда незнакомец, услышав историю Мерцалова, вскакивает со скамейки и говорит тому, что он врач, он уже перестает быть незнакомцем и далее Куприн именует его доктором, раскрывая подлинное имя персонажа только в конце рассказа.
Мерцалов убежал от несчастного своего семейства в сад общественный и там сидел на лавочке, обдумывая суицид. Тут и подсел пожилой незнакомец с разозлившим бедняка рассказом о "подарочках" для детей знакомых. Факт в том, что посторонний человек целой семье и даже не успел представиться. Единственное, что сообщил благодетель несчастному отцу, так это свою профессию - врач. И сделал этот только потому, что услышал о болезни дочери Мерцалова, Машутке. Поэтому и был в глазах им бедолаг то незнакомцем, то доктором. А фамилию читатель узнаёт только тогда, когда добрый дядюшка выписал рецепт от имени доктора Пирогова.