М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
stanislavcoola
stanislavcoola
24.04.2022 18:08 •  Литература

Етичні цінності в поезії "пісня над піснями"

👇
Ответ:
animebit81
animebit81
24.04.2022
Пісня над піснями» характеристика героїв Роман Шолом-Алейхема «Пісня пісень» нагадує поему про кохання, багату метафорами і символами. Кожна глава схожа на строфу ліричного вірша. «Юнацький роман» Шолом-Алейхема ліричний, сповнений світлого смутку, посмішки, чарівності. Перед нами — початок юного життя, коли найчарівніші мрії можуть здійснитися — і вже здійснюються в любові Шимека і Бузі. Але закони світу не збігаються з внутрішніми законами людини, і мрійник Шимек виявляється занадто слабким, щоб протистояти їм. Батько Шимека вважає, що син його зрадив заповіт старовини, але сам юнак розуміє, що трагедія його життя полягає в тому, що він не зміг утримати любов, яка ще тільки зароджувалася, не звільнив свою царівну. Твір Шолом-Алейхема має підзаголовок «юнацький роман», адже тема юнацтва, втілена в цьому романі, хвилювала письменника протягом усього його творчого шляху. У «Пісні над піснями» Шолом-Алейхем простежує долю своїх головних героїв від їх дитячих чарівних ігор і казок, коли почуття любові лише зароджується, до дорослого життя, прощання з дитинством. Отже, твір Шолом-Алейхема — це роман про роман: ліричний роман про трагічний роман, про нездійсненну любов. У дитинстві Шимек і Бузя були господарями свого світу: «наш будинок — палац. Я — принц. Бузя — принцеса … це наше небо, наш вітерець, наші пташки — все наше, наше, наше! ». Вони були з’єднані в ньому, як закохані Соломон і Суламіт в біблійній «Пісні над піснями». Але Бузя уже в дитинстві зіткнулася з жорстокістю світу: батько її потонув, а мати покинула її. Шимек відчуває ворожість світу, коли дитинство вже в минулому, а любов втрачена: «наш двір вже не виноградник Царя Соломона, що в «Пісні над піснями». Навколишній світ втратив своє метафоричне, символічного звучання. Розповыдь ведеться від першої особи, і завдяки його особливостям — зверненнями до читача і повторів — читач стає слухачем, майже співрозмовником автора. Оповідач час від часу повертає нас до початку роману, який був для нього початком, джерелом і прекрасної мрії, і невгамовної печалі. Символіка і поетична мова роблять роман схожим на ліричний вірш: серед казкових володінь Шимека «великий луг, який тягнеться нескінченно, зеленим килимом укритий, жовтими ромашками вкритий, червоними квіточками прикрашений квітами». Роман пройнятий не лише символікою біблійних «Пісні пісень», а й фольклорними, авторськими символами: це образи казок з «Тисячі і однієї ночі», які Шимек розповідає Бузі (історії про царівну, країну карликів, політ над хмарами), вогники святкових свічок і великодні молитви, символи західного сонця, чарівної гори. Образ сонця, як і біблійний образ Суламіти, пов’язаний з героїнею роману: «Хмарка майнула по її прекрасному личку. І мені здається, ніби сонце раптово заховалося … Бузя перестала плакати, і вже ожило. Сонце сяяло, як і раніше ». Образ Бузі, як сонце, освітлює життя ліричного героя, Шимека, але дівчина, ніби сонце, йде за горизонти: в останній частині роману Шимек залишається сам і може лише згадувати про свою ніжну Суламіт. Мрія про ідеальну любов залишається нереалізованою, але в фіналі оповідач знову повертається до початку свого роману і свого життя — адже «початок, початок найпечальніший, краще самого радісного кінця». Які радості і печалі не принесе подальша доля герою роману, його чарівна дитяча казка залишиться в його пам’яті. Ліричний роман Шолом-Алейхема — один з найпоетичніших творів єврейської літератури. «Пісня над піснями» написана прозою, але мову і образи уподібнюють твір до прекрасної пісні про коханння
4,7(64 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
Anastasia888888
Anastasia888888
24.04.2022

1)Потому что Пришвин называл так метафорически-поэтично русские болота, из-за огромных залежей торфа в них. Веками, тысячелетиями накапливалась в них органика и в виде торфа отлагалась на дне. А любая органика - это великолепное естественное топливо (не столь экологически вредное, как уголь и нефть), а также удобрение! Растения растут перерабатывая на органику солнечное излучение (процесс фотосинтеза), таким образом торф - это "консервированное" солнечное излучение. Всё логично.

И зря, кстати, в новом веке отказались от использования торфа. Ибо торф - это ВОЗНОБНОВЛЯМЫЙ ресурс, а природный газ - конечный. Ибо торф образуется в десятки раз быстрее, нежели природный газ.

2)И.А. Бунин  в своем рассказе "Кукушка" показывает нам жизнь старого отставного солдата ,которого прозвали Кукушкой. Автор подчеркивает в его образе некую беспечность , никчемность все его жизни, нищенское существование.Кукушка привык к тяжелой жизни, к ударам судьбы и принимает их уже спокойно. Вся его жизнь-сплошная череда неприятностей, тревог, забот и  проблем. Автор называет его обездоленным, не удельным,  не при к жизни и на самом деле, его ведь никто ничему не обучал,  "но от кого ему было научиться разуму" , "он был не „серьезный", не „хозяйственный" человек".Мужики называют его лодырем, несуразным, с дурью в голове. Он к этому уже привык и не обращал внимания на злые фразы. Самое начало произведения говорит о многом: "Он был приемыш, за что его и прозвали Кукушкой. В детстве он стерег скотину в качестве подпаска, в юности — в качестве пастуха и, значит, каждый год проводил месяцев по шести вдали от людей. Потом его взяли в солдаты". Все отзывались о нем плохо.Жена от него ушла, работы ему не давали, а если и давали, то быстро понимали,что он непригоден для нее и увольняли. Он любил выпить, был раздражителен и по жизни непутевый. Хотел настоящей жизни нормального человека, но не смог ее прожить, его характер и негативные качества все портили. Умом он не блистал, знаний у него было мало. Был ни к чему не при Когда постарел,стал думать о лучшей жизни. Мечтать о хорошем приюте и спокойствии. Но когда подвернулся ему такой случай, не смог воспользоваться им в полную меру, опять делал ошибки, допускал промахи и недочеты в работе. Но долго раздумывать о своей судьбе он не любил, жил как бы одним днем, есть  место, где поспать и хорошо. Это и подчеркивает автор  в его образе, показывая своему читателю  характер этого человека, его суть, его внутренний мир и отношение к жизни.

3)Митраша оказался в большой беде, потому что в лесу отказался слушаться старшую сестру Настю и пошёл неизвестной тропинкой в поисках елани, про которую ему говорил отец. Сбившись с тропинки, Митраша попал в болото, которое стало его затягивать. Поначалу он старался вылезти, но вместо этого погружался в болотную жижу ещё глубже. Митраша понял, что самому ему не но на своё счастье увидел собаку Травку, которую подманил к себе. Затем он ухватился за её задние лапы, и собака его вытащила что только это

4,5(99 оценок)
Ответ:
chelovek70
chelovek70
24.04.2022

Скільки існує людство, стільки точаться суперечки про духовне та матеріальне в житті людини. На жаль, у наш прагматичний час духовність відходить на дру­гий план, але матеріальне не може витіснити потяг людини до прекрасного, не може вбити справжніх почуттів, бо на сторожі духовності стоїть творчість справ­жніх митців.

Ліна Василівна Костенко усім своїм життям і творчістю доводить, що люди­на мусить мати крила, які піднесуть її над буденністю, дадуть відчуття польоту.

Справжній митець зуміє віднайти поетичні образи в найбуденніших речах. Перебуваючи ранньою весною у Польщі, Ліна Костенко замилувалася могутнім природним явищем: на річці Одрі скресала крига. Здавалося, зима ще не сказала свого останнього слова, «та не встигла огледіться, як проснулись дерева і на Одрі лід потемнів». Буйно ломилася крига, кришився лід, і ось «на останній крижи­ні самотня чайка пливе». Куди вона розігналася, що буде, як майже прозору кри­жину «розмиє вода весняна», і цей непевний прихисток затріщить, відломиться і піде під воду? Та нащо вільній пташині ґрунт під ногами, якщо вона має широ­кі й сильні крила? Картина могутнього льодоходу й образ безстрашного крилато­го птаха стали основою першого у диптиху вірша Ліни Костенко «Чайка на кри­жині». Другий твір «Крила» став логічним продовженням першого, адже письмен­ниця знову повертається до образу птаха, який житиме в небі, якщо не буде зем­лі; не матиме багатства, «то буде воля», а хмари у високості розвіють відчуття са­мотності. «А як же людина? А що ж людина?» — тривожно звучать риторичні пи­тання. Поетеса знає відповідь. Людина

Живе на землі.
Сама не літає.
А крила має.
А крила має!

Ті крила — це правда, чесність, довір’я, вічне поривання, щирість, щедрість. У когось вони створені з пісні, у когось — з надії чи поезії і мрії, та у будь-якому разі «Людина нібито не літає… А крила має. А крила має!» Останні слова вірша, що звучать рефреном, стверджують позицію поетеси: людина мусить мати крила, щоб піднестися над буденністю, щоб матеріальне не засліпило їй очі, не знищи­ло особистість кожного з нас.

4,4(87 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Литература
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ