На формирование характера Петра Гринева, главного героя романа А. С. Пушкина «Капитанская дочка» оказали влияние множество факторов.
С ранних лет его своим примером воспитывали родители ‒ порядочные, благородные, честные люди. Строгость отца, бывшего офицера, и безграничная любовь матери воспитали в Пете любовь к Родине, верность своему слову, уважение к старшим и любовь к прекрасному, человечность, доброту.
Отец не хотел, чтобы Петя стал избалованным офицером, поэтому отправил его служить в армию со словами «Береги платье снову, а честь смолоду».
На службе Петя доказал, что наставление отца выполнено. Пройдя через множество трудностей, Петр обрел мужество, стойкость, стал настоящим мужчиной.
Любовь к Маше Мироновой тоже очень повлияла на характер героя. Их чувствам было подготовлено трудное испытание, пройдя через которое герой понял, что такое забота о любимом человеке и нежность к нему.
Савельич, слуга Пети, научил его быть мудрым, добрым и любить людей независимо от их чина.
Таким образом, на воспитание характера Петра Гринева оказали влияние семья и любовь. Благодаря им Петя стал таким идеальным героем, воплощением чести и мужества.
Надеюсь , можно лайк? ^^
Тема рідної природи у ліриці українських поетів (за поезіями Максима Рильського)
Мабуть найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю, до життя викликає спілкування з природою. Вона завжди чарувала і чарує, хвилювала і хвилює людину. Шепіт голубої води, зелених дібров, дзвінкоголосий спів пташок, запах і розмаїття квітів — усе це дорога серцю, ні з чим не зрівняна природа рідного краю.
У творчості багатьох українських поетів значне місце посідає тема оспівування природи рідного краю. В поезії П. Тичини, В. Сосюри, М. Рильського природа — як музика. Тонка, ніжна, неповторна! Вічно мінлива і прекрасна. Вона завжди гармонує або контрастує з настроями, почуттями людини. Не випадково, як увертюрою опери, багато письменників свої поезії розпочинають барвистими описами картин рідної природи.
Найвизначнішим поетом в змалюванні рідної природи вважається український поет М. Рильський. У ліричних поезіях він тонко відчуває красу рідної природи, художнім словом уміє намалювати яскраву пейзажну картину. Так, наприклад, у вірші "Серпень з вереснем стискають" митець створив персоніфіковані образи літа й осені, показав їх уявну зустріч. Рядки вірша "Що одна правиця — сонце, друга — місяць-молодик" — створюють картину вечора, коли сонце зайшло і його промені схрещуються з місяцем-молодиком. Одночасно це художня паралель до серпня і вересня, які подають один одному руки.
У вірші є свій ліричний сюжет, який передає наростання переживань поета чи ліричного героя. Якщо на початку змальована картина осені, яку поет сам бачить, то далі він вже уявою своєю домальовує неосяжні простори нашої землі, де працюють невтомні в ім'я людини і людства трудівники.
