in the late 80's. xx century. soviet society was split: on the one hand, the party nomenklatura, technical, scientific, artistic elite, the labor aristocracy and the army generals, and the other - the majority of the population. young people, as a copy of the society, also was split: the komsomol bureaucracy was on the same side, the rest of the youth - on the other.
the basis of the informal groups made up of so-called "backyard party" to which adjoined especially teenagers. hangout - common form of youth cultural space, usually located in central areas of large cities. name partying is different: the name of a certain group of people that is going to hang out together (metal), of the name of the place where they are going (iron pots). such a convergence space now is the essence of you like this way of life.
ето эволюция молодежных объединений (групп) в россии в конце xx — начале xxi веков
я вважаю найкращою літературною героїнею меланку із твору "свіччине весілля" івана кочерги. мене дуже приваблюють її риси характеру і мужні вчинки. вона не боїться заглянути в вічі ні ворогу, ні смерті. ладна віддати навіть життя за дорогу для неї людину. прикладом цих слів може слугувати такий уривок:
"меланка несе свічку через місто. навколо бурхлива ніч, іде дощ, виє вітер. дівчина намагається захистити слабкий вогник, але свічка гасне. знову на приходить гільда: вона запалює меланчину свічку, і дівчина йде далі"
в цій цитаті йдеться про те, що дівчина хоче визволити свого коханого з рук підступного ворога, але для цього вона має пронести запалену свічку через весь київ. вона не здається, іде, незважаючи ні на що.
напевно, це найсміливіща літературна героїня, про яку я коли-небудь щось чула. ось чому вона для мене є улюблиницею і корисною.
У инвалида была своя «концертная» программа. Он показывал всякие «трюки» - то, что может делать с ног. Также пан Ян Криштоф Залуский утверждал, что предсказывает будущее, видит и настоящее. Он писал афоризмы, которые должны были как-то раскрыть судьбу человека, его жизнь.
И вот калека захотел написать такой афоризм и мальчикам. Рассказчик очень боялся того, что этот «страшный» человек может написать. Но, развернув листок, дети увидели всего лишь: «Человек создан для счастья, как птица для полета». Получить такое послание от калеки, у которого и рук-то не было «для полета», было странно. Это понимал и сам пан Залуский. Он назвал свой афоризм парадоксом. Но это были очень горькие слова.
В этом мальчики убедились позже, когда увидели калеку не на его «выступлении», а в обычной жизни. Он очень переживал из-за того, что был не такой, как все. Калека говорил, что человек–то создан для счастья, но счастье не всегда создано для него. И от этих слов веяло такой тоской и болью! Мне кажется герой осознавал, что он достойнее и многих «обычных» людей. Но калека не мог проявить себя, потому что общество ставило на нем «клеймо», люди относились к нему, как к больному, инвалиду, неполноценному. А сам пан Залуский таким себя не ощущал – об этом говорит тот факт, что он подал милостыню нищему, хотя сам занимался чем-то похожим.
Встретив этого странного человека, мальчики поняли, что жизнь зачастую бывает несправедлива: « Мать …крестила нас, стараясь защитить от первого противоречия жизни, острой занозой вонзившегося в детские сердца и умы». Кроме того, братья поняли, что любой человек хочет счастья и любой человек достоин его. Главное – внутреннее содержание, а не внешние качества и особенности.