Любов це світле, прекрасне почуття, яке послане людині вищими силами, як дорогоцінний дар, який вимагає особливої турботи і уваги. Література це та губка, яка вбирає почуття, властиві людині і відображає їх на папері. Природно, тема кохання не виняток.
Ще з античних часів до нашого часу вона не втрачає своєї актуальності. Про любовні почуттях було багато сказано у світовій літературі, однак така тематика не вичерпані себе ніколи, так як любов поняття, що не має терміну давності і часових меж.
Любов Ромео до Джульєти
Якщо побудувати на честь цього світлого почуття своєрідний пам’ятник з літературних творів, то на першому місці, безперечно, виявиться повість В. Шекспіра « Ромео і Джульєтта» . Ця романтична історія, створена англійським класиком підкорила серця мільйонів читачів.
Що може бути більш розчулює, ніж відчайдушна боротьба двох людей за право бути дарувати любов одне одному! Ромео і Джульєтта гинуть в ім’я любові, і не дивлячись на опір батьків, все ж залишаються разом, нехай навіть не в цьому світі.
Любов Базарова до Одинцової
Але не можна забувати, що любов не завжди виявляється взаємною. Дуже часто вона переростає в справжню трагедію для людини. Яскравим прикладом є головні герої роману Івана Тургенєва «Батьки і діти» . Базаров і Одинцова дві сильні, незалежні особистості.
Але тільки одна людина виявився здатний любити по -справжньому сильно і, як не дивно, це був Базаров. Для Одинцовій ж його почуття не грали абсолютно ніякої ролі. Її холодне, але таке щире байдужість, розбивало серце Базарова.
Взаємні любовні почуття були приречені на смерть, Одинцова навіть не намагалася всерйоз сприймати любов чоловіка, і тим більше, не замислювалася про те, що ранить його душу.
Объяснение:
Тут больше немного , можешь выделить самое основное что предпочетаешь)
1) В каждой нормальной семье должны царить взаимопонимание и уважение. Мы живём в современном обществе, где каждый имеет права голоса или выбора. Семья это также небольшое общество, где все члены должны прислушиваться к мнению других и уважать их выбор.
Давайте рассмотрим на примере пьесы 'Гроза' А. Н. Островского. Там нам рассказывают о семье Кабановых, где царит полное неуважение и растёт недоверие. Марфа Кабанова - очень власная женщина, она также очень строга к своему сыну Тихону и постоянно даёт ему советы, как же жить мужчине и как обращаться с женой. Такие 'советы' привели к трагичному исходу, а именно - гибели Катерины Кабановой.
Тем самым можно сделать вывод, что непонимание, недоверие в обществе может привести к плачевно у исходу
