Лучше учись –думай о будущем!
Исхаков Искандар, 8 а класс
Письмо Митрофану Простакову от Каримова Айдара, ученика 8 а класса
Здравствуй, Митрофан! Как у тебя дела? Я хотел бы дать тебе один совет…
Я слышал, что тебе шестнадцать лет, и ты не умеешь читать? Учись, Митрофан, не ленись, если хочешь быть впереди всех.
Никогда не унижай других и себя. У тебя три учителя, и ты должен их слушать: Кутейкина, который учит грамматике, Цифиркина, который учит арифметике и Вральмана, который может выучить немецкому языку.
Если ты освоишь все эти предметы, то в будущем ты можешь стать Человеком. Так что учись, Митрофан!
Письмо Митрофану Простакову от Рязяпова Ильяса, 8а класс
Митрофан, привет! Я хочу дать тебе совет.
Ты почти мой ровесник, а всё ещё не умеешь читать?! А сколько будет дважды два?! Очнись, тебе шестнадцать лет!
Если хочешь возвыситься среди других, трудись!
за понимание и надеюсь, что все у тебя получится.
Один из трех родов художественной литературы (эпос, лирика, драма), рассчитанный (хотя это и не обязательно) на сценическое воплощение. Драма отличается более или менее напряженным конфликтом, сжатостью, концентрированностью содержания. Драматург воспроизводит сам процесс действия или события, делая читателя или зрителя живым свидетелем всего происходящего. Драма подразделяется на несколько жанров, главными из которых являются трагедия, комедия, драма (в узком, жанровом смысле термина). В зависимости от содержания можно говорить о драме общественно-политической, психологической, философской и т. д., хотя, как и во многих других случаях, такое деление является весьма условным, так как в одном и том же драматическом произведении могут органически объединяться самые разные начала: сатирические, лирические, бытовые, исторические и др.
новим у жанрі були ліричні відступи, у яких т. шевченко виявив своє ставлення до героїв твору, до зображуваних подій. українська поезія до митця не зазнала такої безпосередності почуттів, щирості, непідробленості, такого яскравого вираження народних уявлень. поет не тільки співчуває скривдженим, але й заступається за них, викликає глибоке співчуття до них у читачів.
у і «причинна» є явища реальні та фантастичні. твір споріднюється не з фантастикою поетів-романтиків, відірваною від життя, а з фантастикою фольклорною, народною, яку так майстерно ще до шевченка використовував у своїй творчості м. гоголь. так, з води серед ночі виходять русалки — і тут потрібна не вітряна ніч, а навпаки, спокійна, місячна, така, яка буває в «русалчин тиждень», коли літо вступає у свої права, а земля і вода набувають найбільшої сили і все навкруги — гаї, луки, поля — буйно зеленіє.
за народною уявою, русалки — це дівчата або молоді жінки, котрі під час купання втопилися. утоплениці-русалки на віки вічні відійшли від буденного земного буття й переселилися в таємничу сферу, на дно глибоких рік і озер, у казкові палати, що чудом збудовані з прозорого кришталю. місяць і зорі викликають русалок з води. з тихим плескотом хвиль, розгортаючи своїми блідими руками густе латаття, вони виходять на берег. русалки не мають на собі одягу, вони голі, у них біле й знекровлене тіло, довге хвилясте волосся, зелене, як трава, стан високий і гнучкий, а очі палкі й сині, як морська глибінь. на голові у кожної русалки — вінок з осоки, і тільки в старшої, царівни, вінок з водяних лілій. вийшовши з води, русалки сі на березі, розчісують своє довге волосся або беруться за руки і водять дивовижні, з таємничим шепотом, хороводи. іноді русалки вилазять на дерева й на гіллі, як на гойдалці, співаючи пісень. русалчині пісні небезпечні: хто почує їх, той, як зачарований, підійде близько до русалок, а русалки тоді заманять його до себе, візьмуть у своє коло, будуть бавитися з ним, а потім залоскочуть і затягнуть у річку, на дно. з дерев русалки найбільше люблять клен і дуб. на гіллі, русалки часом розважаються, вони розмотують на деревах нитки, що їх крадуть у тих жінок, котрі заснули без молитви. серед русалок є й лоскотниці — це душі дівчат, що померли зимою, вони з’являються на полях і до смерті залоскочуть дівчат і хлопців, якщо ті потраплять до них. також вважають, що русалки — померлі нехрещені діти, іноді цих істот називають «дніпровими дівчатами».