Писатель в аллегорической форме поднимает важную философскую проблему. Она раскрывается автором на примере растительного мира. Так едкие фразы Крапива, Репейник, Жабы; «Засыхайте, березовые недокормыши!» направлены на то, чтобы задеть, унизить, уничтожить Березки. Но «их устрашали, а они росли», перестали обращать внимание на зловредные слова и вскоре превратились в густую, зеленую Берёзовую Рощу. Автор подчеркивает, насколько важно уметь не принимать близко к сердцу обидные высказывания. Таким образом, размышляя над проблемой, Пермяк приходит к выводу: завести и лжи в нашем мире хватает, но главное - не заострять на них внимание, а самому стремиться к «свету» и развитию. Трудно не согласиться с автором. Я тоже считаю, что не нужно сосредотачиваться на таких негативных чертах человека, потому что это отвлекает от добра, милосердия. В качестве примера могу привести известную всем французскую сказку «Золушка». Главной героине постоянно предъявляли претензии, недовольство её работой. В семье мачехи девочка никогда не слышала доброго слова. Тем не менее в этой угнетающей обстановке Золушка смогла остаться человечной, гуманной девушкой. В ещё одной известной сказке «Гадкий утенок» поднимается проблема проявления зависти и злости. Птица, родившись некрасивой, с неприглядным оперением, вынуждена была выслушивать злые насмешки, упрёки со стороны других птиц. Только благодаря тому, что она не обращала внимания на эти издевательства, утёнок превращается в прекрасного лебедя. Итак, текст Евгения Пермяка убеждает нас в том, что зависть и злость – вещи, которые всегда будут сопутствовать каждого человека, и только их игнорирование приведет в дальнейшем к духовному и нравственному развитию.
Емельян Иванович ПугачёвДонской казак, предводитель Крестьянской войны 1773-1775 годов в России. Пользуясь слухами, что император Пётр III жив, Пугачёв назвался им; он был одним из нескольких десятков самозванцев, выдававших себя за Петра, и самым успешным из них.Более всего запоминается словесный портрет Емельяна Пугачева. К нему автор обращается не раз и поэтому стоит воссоздать именно его портрет, тем более что таблица в учебнике-хрестоматии предлагает подбор цитат, которые рисуют портрет этого героя. Напомним начало (глава II): «Наружность его показалась мне замечательна: он был лет сорока… » Обратим внимание на то, что Гринев пока видит в нем только вожатого-проводника, мужика, который ему выбраться из сумятицы бурана. В главе VII перед Гриневым грозный бунтарь. И на коне, и в кресле на крыльце комендантского дома это не вожатый, а вождь, руководитель восстания. И в этой главе, и в главах VIII, XI вновь и вновь отмечает Пушкин детали портрета Пугачева. И среди них главная — его сверкающие глаза, его напряженная и полная готовности к действию поза.
ДУБ - багатоплановий символ. Це могутнє дерево - символ могутності, витривалості, довголіття та благородства, а також слави.У Стародавньому Римі вінок з дубового листя був найвищою нагородою полководцю-переможцю.У Греції, Скандинавії, Німеччини та слов'янських країнах дуб присвячений богам грому, оскільки вважалося, що дуб може витримати удар блискавки.Дуб - саме шановане дерево у друїдів. Він символізував вісь світу, був природним храмом і асоціювався з чоловічою силою і хоробрістю. Священне дерево у кельтів і слов'ян. Під ним приносилися жертви. Поклонялися окремим деревах і цілим священним гаях. У гороскопі друїдів дубу присвячений один з особливих днів року - день весняного рівнодення, 21 березня.Хоча дуб вважається в основному чоловічим атрибутом, Кібела, Юнона та інші богині-матері були пов'язані з дубом, а дріади були німфами дуба. За грецькою легендою, у Геракла (Геркулеса) була дубова палиця.У книзі Вальтера Скотта «Айвенго» зображення дуба з вирваними країнами на щитах саксонської знаті означало, що вона розділяє з простими саксами їхню долю після норманського завоювання.Під покровом мамврійського дуба Аврааму з'явився Господь. У християнському символізмі дуб означає віру і доброчесність. Згідно з деякими повір'ями, Христа розіп'яли на дубовому хресті.В алхімії дуб - символ початкової матерії; ду порожній усередині дуб означає бочку, спеціальну посудину для бродіння і очищення елементів; з круглих наростів на листі дуба - чорнильного горіха - отримували червону фарбу.Як емблему доблесті і мужності дуб (дубовий лист, дубову гілку, дубовий вінок, дубову гірлянду) використовують у військових знаках відмінності у багатьох країнах. Дуб часто зображується в гербах міст і областей. Колір геральдичних дубового листя буває зеленим, срібним і золотим.Дуб з жолудями - емблема зрілості, повної сили. Дуб без жолудів - емблема юної доблесті. Жолудь - символ родючості, процветания, духовної енергії, що виростає із зерна істини.Будучи частиною древнескандінавского культу дуба, жолудь був підношенням богу грози Тору. На деяких кельтських різьблених виробах жолудь, як передбачається, має фалічний сенс. Колір жолудів на зображеннях - зелений, коричневий, золотий, червоний. Червонный - символ шляхетство, великодушності, могутності.
