Императору снился неприятный сон. Под окном послышался крик «Караул».
Молодой писарь, от страха, что его могут сослать в Сибирь, сильно волновался. Вошедший офицер прервал его работу. Писарь сел и допустил две ошибки: написал «подпоручик Киже», которого не существовало, а поручика Синюхаева записал как умершего человека.
Царь был зол. Не нашли того, кто кричал «Караул». Прибыл адъютант с документами. Павел Петрович изучил документы и подписал приказ.
В Преображенском полку царила растерянность. По приказу императора подпоручику Киже следовало идти в караул. В полку никто не мог вспомнить такого офицера. Адъютант настаивал отправить Киже в караул.
Поручик Синюхаев с ужасом услышал приказ, о том, что признан умершим. Это не укладывалось в голове. Несчастный понял: вольной жизни больше не будет, потому что он умер.
Павел Петрович гневался и боялся одновременно, потому что страшился своего окружения. Императору доложили, что караул кричал подпоручик Киже. Павел Петрович приказал бить его плетями и отправить в Сибирь.
Пустая лошадь повезла несуществующего преступника в Сибирь.
Умерший и никому не нужный Синюхаев пошел бродить по городу.
Император сжалился над наказанным Киже и приказал вернуть его со ссылки и женить на молоденькой фрейлине. В церкви, при венчании венец держали над пустым местом, но все этого не замечали.
Отец Синюхаева обратился с к Аракчееву, чтобы сына воскресили. Это не Синюхаева выгнали из армии.
У несуществующего подпоручика родился сын. По карьерной лестнице он преуспевал. Император произвел его в генералы душ и имение.
Когда Павел Петрович вызвал к себе генерала, было сказано, что он болен. Через несколько дней закончилась славная жизнь несуществующего генерала. В этом же месяце умер и сам император. Поручик Синюхаев исчез, о нем никто не вспоминал.
Рассказ учит тому, что глупость и трусость одного человека может обернуться неприятностью для других.
Объяснение:
это краткое содержание . в него включены основные моменты из книги , в следующий раз при встречи с таким заданием смело ищи краткое содержание и не ошибёшься , только правильно измени текст , ибо это пока только пересказ , начни допустим ... Я бы обязательно вставил эту сцену ведь она включает в себя завязку рассказа и говоришь о сне ))
1) рассказ называется хитрая ворона Потому что когда они на и Дали досыта вороны не улетали а продолжали открывать орехи и прятать их в ямке они вырывали несколько я мог и делали вид что туда тоже ложат орехи потом сейчас не написав рвали и закидывали их сухой травой и листьями.
2) проводов про тайник ворон ребята решили ими пожевиться им в этом собака Тузик. Они тщательное следили за воротами куда они кладут орехи и шугали их громко кричали и размахивать тюбетейками. так и образовался ореховый промысел.
3)потому что хитрые вороны скоро догадались в чем дело и стали прилетать на пустырь когда там небыло ребят.
4)вороны хитрые,ловкие и находчивые птицы.
Объяснение:
Драму В. Шекспіра “Ромео і Джульєтта” я прочитала тільки цього року. Фільм за її мотивами подивилася набагато раніш. А те, що “немає повісті сумнішої на світі, ніж повість про Ромео і Джульєтту”, знала ще із самого дитинства. І упевнена, що багато хто, ще не відкриваючи том Шекспіра, уже знав про героїв цієї драми, адже всі закохані, щасливі або нещасливі, — це ті ж Ромео і Джульєтта, здатні віддано і жагуче кохати, а будь-яка любов, як відомо, по-своєму трагічна.
Основна тема шекспірівської трагедії — викриття нескінченних міжусобних чвар. Ці чвари погубили двох чудових молодих людей. Ніхто зі старійшин роду Монтеккі і Капулетті вже не пам’ятав, через що почалася ця ворожнеча, але вона захопила і молодь, заважаючи їй жити. У родині Капулетті росте дочка. Джульєтті лише тринадцять років, вона слухняна, шанує батьків. Але її покірність має межу. І ім’я їй — Ромео Монтеккі. Світле почуття до сина ворогів своєї родини неминуче вступає в суперечність із традиціями, з волею батьків. Ромео, довідавшись, хто його кохана, відчуває наближення грози. Але любов для нього сильніша за смерть. Проти закоханих увесь світ. Ромео в сутичці з Тибальтом, двоюрідним братом Джульєтти, вбиває його і під загрозою страти змушений залишити місто. Але святий обряд вінчання уже відбувся. Розлука гірше від смерті. Трагічна розв’язка наближається. Джульєтта випиває сонне зілля. Довідавшись про “смерть” коханої, Ромео п’є отруту. Прийшовши до пам’яті після сну, Джульєтта бачить, що сталося непоправне, і, вихопивши кинджал із піхов Ромео, заколює себе.
Ромео і Джульєтта гинуть, але не розлучаються. Вони вмирають разом, їхня любов перемагає смерть, тому що загибель молодих людей назавжди усуває вікову ворожнечу. їхня смерть змушує задуматися Монтеккі і Капулетті, правителів Верони й усіх, хто залишився в живих. Чи не час покінчити з кривавими чварами?
Любов за власним вибором протистоїть середньовічному шлюбу за розрахунком та штовхає Ромео і Джульетту, людей уже доби Відродження, на героїчні вчинки, їхнє кохання не знає меж, у п’єсі це почуття оспіване з великою поетичною силою. Шекспір — чудовий знавець людських характерів. Ромео і Джульєтта — ще підлітки, їхня вдача формується, і драматург показує ці зміни під впливом кохання і пережитого. Так само, як Джульєтту кохання перетворює на самостійну і героїчну жінку, так і Ромео мужніє, пізнавши справжню силу почуттів.
По смерті Ромео і Джульєтта, «медовий місяць» яких був такий короткий і гіркий, обидві ворогуючі родини зібралися біля спільної могили, де поруч, як не прийшлося за життя, спочиватимуть їхні діти.
Ми не знаємо, чи є у них інші спадкоємці, чи, може, перервався рід. Та це й неважливо. Важливо те, що перемога молодих відбулася, гірка і страшна, але звершилося: Монтеккі й Капулетті об’єдналися, вони тепер «крев¬ні» і згасла столітня і безглузда ворожнеча.
Перемога!
Але, немає на світі більш сумної повісті, ніж повість про Ромео і Джульєтту…