В основу балади покладено реальний випадок, що стався на північно-західному кордоні Британської Індії.
Камаль – вожак повстанців, який на світанку викрадає кращу кобилу британського полковника. Син полковника, який командує загоном провідників, запитує, чи хтось із його людей знає, де може бути Камаль. Один розповідає йому, де знайти Камаля, але попереджає його про небезпеку проникнення на територію повстанців, яка охороняється племенами, що ховаються серед скель та чагарників. Син полковника вирушає у дорогу на коні.
Полковничий син мчить щодуху і здоганяє втікача під проваллям Джехай. Він кілька разів стріляє в Камаля та не влучає. Камаль кидає йому виклик – змагання з верхової їзди. Вони довго скачуть до провалля, чути як клацає рушниці затвор. Кіінь сина полковника падає у гірський потік. Камаль вирішує врятувати хлопця, він вибиває з його руки пістолет та допомагає вибратися з води. Камаль каже хлопцю, що той ще живий лише завдяки йому, якби він подав знак, то його б уже вбили.
Камаль вважає, що смерть полковничого сина буде дорого коштувати його племенам. Полковничий син вимагає від Камала повернути кобилу і пропонує повернутися самостійно на свою територію. Камаль каже, що крадіжка кобили, яка йому не належала, не повинна змусити його піддавати своє життя ризику.
Під час переговорів Камаль і Полковничий син проникаються повагою один до одного. Переговори завершуються подарунками: «Вовк вовка тут перестрів! Лошиця твоя. І краще я жертиму стерво гниле, Ніж тому, хто сміявся смерті в лице, заподіяти зможу зле».
Объяснение:
«Я мусив честь берегти. В дарунок від батька лошицю візьми — бо справжня людина ти!». Син полковника дарує Камалю люшицю, та вона сама йде до сина полковника. Камаль поважає вибір тварини, він повертає лошицю і додає до неї сідло, вуздечку й стремена, а також наказує своєму єдиному синові бути слугою хлопця, служити полковнику, королеві та захищати його. Камаль здійснив неймовірний вчинок, адже віддає найцінніше, що в нього є Полковничий син дарує Камалю свій пістолет.
Завершується балада клятвою на солі, хлібі, траві, ножі та на імені Господа. Син полковника та син Камаля присягають на кровному братстві. Двоє молодих людей їдуть назад до британського форту, де охоронці вороже зустрічають сина Камаля. Син полковника закликає їх, що його супутник тепер уже не прикордонний злодій, а його солдат
Євген Гребінка біографія скорочено
Євген Павлович Гребінка народився 2 лютого 1812 року на хуторі Убіжище Пирятинського повіту на Полтавщині в сім’ї відставного штаб-ротмістра.
Початкову освіту здобув вдома. У 1825–1831 роках навчався у Ніжинській гімназії вищих наук, під час навчання почав писати вірші.
1827 року написав драматичний твір для самодіяльного театру «В чужие сани не садись».
1829 року почав працювати над перекладом на українську мову поеми Пушкіна «Полтава». Брав участь у виданні рукописних журналів, складених із учнівських творів М.Гоголя, Н.Кукольника, М.Прокоповича, Г.Гребінки
1831 року закінчив гімназію, пізніше на сторінках «Украинского альманаха» в Харкові під псевдонімом Е. Гребенкин побачив світ його перший вірш рос. «Рогдаев пир» («Рогдай сидел между друзей…»).
1831 року закінчив гімназію, пізніше на сторінках «Украинского альманаха» в Харкові під псевдонімом Е. Гребенкин побачив світ його перший вірш рос. «Рогдаев пир» («Рогдай сидел между друзей…»).
У 1831-1833 роках служив у 8-му Малоросійському козачому полку
З 1834 року жив у Санкт-Петербурзі, де восени вийшла його збірка байок «Малороссийские приказки». Служив у Комісії духовних училищ при Синоді.
З 1838 року до смерті викладав словесність, часом також і природознавство, в Дворянському полку, 2-му кадетському корпусі і в інших військово-навчальних закладах.
1840 року Гребінка допоміг Шевченкові у виданні «Кобзаря». Того ж року в журналі «Отечественные записки» вийшла Гребінчина повість «Записки студента», а в «Утренней заре» — повість «Кулик».
1842 року пише повість «Сеня». У 1843 році Гребінка відвідав Україну, був у Харкові, було надруковано роман «Чайковський».
1844 року Гребінка одружився з Марією Василівною Ростенберг. Того ж року вийшов його роман «Доктор». 1845 року познайомився з П.Кулішем, написав нарис «Петербургская сторона».
У 1847 році відкрив своїм коштом у селі Рудці Лубенського повіту на Полтавщині парафіяльне училище для селянських дітей. Того ж року вийшли повість «Заборов» та «Приключения синей ассигнации». З 1846 року Гребінка почав видавати зібрання своїх прозових творів. До кінця 1848 року він видав вісім томів.
Помер Гребінка 3 грудня 1848 року від туберкульозу в Петербурзі. Тіло його перевезли в Убіжище, де й поховали.
вот это все что надо
У меня есть мечта, которая не дает мне покоя. Моя мечта может стать реальностью, если я буду работать над своей мечтой, и буду прикладывать усилия для того, чтобы она сбылась, как можно скорее.
Я мечтаю стать пожарным или сотрудником МЧС. Такая специальность меня привлекает. Мужчины, которые выбирают такую специальность ответственные, сильные, мужественные и бесстрашные.
Я хочу воспитать в себе все эти качества. И я верю, что у меня это получиться идеально. Для того чтобы моя мечта стала реальностью мне необходимо много учиться и получать в школе хорошие отметки. Кроме этого мне необходимо держать себя в отличной спортивной форме. Развивать в себе выносливость, мужество и бесстрашие. Это тяжелый труд, который будет требовать силу воли и огромное желание к постоянному развитию и совершенствованию.
После окончания школы мне необходимо будет поступить в университет и там проявить себя с лучшей стороны. Профессия пожарного или опасная, поэтому она требует внимательности и большой ответственности. Для этой профессии необходимо всегда бодро себя чувствовать и уметь быстро принимать решения. Я надеюсь, что у меня все получиться и я стану лучшим специалистом в своей области.
Сочинение на тему Моя мечта - семья от имени девочкиУ каждого человека есть мечта, об этом мы начинаем задумываться еще в раннем детстве. Понятие "мечты" у разных людей носит разный характер. Я, например, помню как в детстве мечтал быть космонавтом, а также чтоб все бездомные животные нашли свой дом. С взрослением количество желаний начало возрастать, я стал понимать, что для их осуществления нужно много работать.
В моём понимании мечты носят разное значение и характер, то есть, мечты о какой-то покупке, успешной сдаче экзамена или о том, чтобы родители были всегда здоровы, все они имеют некое разное значение, для одних нужно приложить немало сил, другие просто зависят от судьбы. Я мечтаю о путешествиях, каждый день, засыпая я представляю как попаду в новую страну, как буду изучать культуру и ходить по неизвестному мне городу. Для этого я усиленно занимаюсь изучением иностранных языков, а также откладываю деньги.
Возможно для некоторых мечта это что-то глобальное и нереальное, но для меня сейчас мечтой является и поступление в университет, конечно просто сидеть и мечтать не нужно, ведь от этого ничего не изменится. Поэтому я медленно, но уверено движусь к своей цели. Надеюсь, что все мои усилия не пропадут зря и ничего не станет у меня на пути. На самом деле я много о чем думаю и мечтаю, в какой-то степени мечтать это даже полезно, появляется мотивация и желание идти вперед. Конечно сложно выделить одну мечту, но всё же для меня главное моя семья, если с ними всё будет хорошо, будет здоровье и счастье в доме, то тогда будет и всё остальное. Ведь по сути, именно семья мне в трудную минуту, поддерживает и дает советы.
Главное помнить, что мечты развивают нас, поэтому нужно ставить цели и достигать их, даже если вам кажется, что у вас какая-то нереальная мечта, не следует опускать руки.