Журден – головний герой «Міщанин-шляхтич», для якого бажання стати дворянином – прекрасна мрія. Пристрасно бажаючи здійснити цю мрію, Журден ні про що не може міркувати розсудливо, тому його дурять всі навколишні, в тому числі вчителі лінгвістики, філософії, танців, фехтування. Однак при всій пристрасті «одворянитися» Журден зберігає свою живу натуру і залишається самим собою: даючи гроші в борг, він завжди знає їм рахунок; якщо його розсердити, він лається і б’ється, забуваючи всі великосвітські правила; він науку за те, що існують голосні й приголосні, приходить в захват від того, що говорить прозою.
Клеонт – закоханий в Люсіль. Клеонт шляхетний не по походженню, а за характером, він чесний, правдивий, люблячий. Клеонт впевнений, що тільки душевне благородство людини та її розумна поведінка в суспільстві є істинними. На його думку, всякий обман кидає на людину тінь. В образі Клеонта втілився ідеал класицизму: Поправді шляхетною людиною міг бути тільки той, хто у своїй поведінці керувався вимогами розуму, виходив з того, що прийнято було вважати добром.
Мал язык, да всем телом владеет.
Язык голову кормит, и до побоев доводит.
Что знает, все скажет, чего не знает, и то скажет.
Язык до Киева доведет.
Красна речь слушаньем, а беседа смиреньем.
Петь хорошо вместе, а говорить порознь.
Во многословии не без пустословия.
Много говорено, да мало сказано.
Не спеши языком, торопись делом.
Языком не торопись, а делом не ленись.
Без русского языка не сколотишь и сапога.Без языка и колокол нем.Язык разум открывает.