Робинзо́н Кру́зо» (англ. Robinson Crusoe)[Комм. 1] — роман английского писателя Даниэля Дефо (1660—1731), впервые опубликованный в апреле 1719 года, повествующий о нравственном возрождении человека в общении с природой[1] и обессмертивший имя автора[2]. Написан как автобиография морского путешественника и плантатора Робинзона Крузо, желавшего ещё более разбогатеть скорым и нелегальным путём, но в результате кораблекрушения попавшего на необитаемый остров, где провёл 28 лет. Сам Дефо называл свой роман аллегорией[3].
ответ:Постійним мотивом поетичної творчості Поля Верлена було злиття у єдине ціле людини і природи, порівняння душевного стану ліричного героя і природних явищ. У його віршах внутрішні настрої і природа не просто доповнювали один одного, а створювали цілісний світ. Тому одним з найбільш улюблених художніх прийомів поета було олюднення природи, яке виявлялося в метафорах, порівняннях, епітетах та інших засобах, що робили живим усе навкруги.
Але найприкметнішою рисою поетичної творчості Поля Верлена була її музикальність. Для нього оточуючий світ відкривався через звуки. Він чув мелодію у всьому, що бачив — у людях, у їхніх думках, у пейзажах, які потім і відтворював у своїх віршах з надзвичайною витонченістю. Кожна травинка, кожний лист, кожна дощова крапля, кожне дерево, кожна пташка неначе народжували ледь чуттєві звуки, які міг чути лише він, які відгукувалися у його душі.
Музичність поетичних творів Поля Верлена полягає у повній гармонійності звукосполучень, у дивовижному поєднанні звуків з емоціями і почуттями, крім того, вона з самого початку закладена у французьку мову. Саме ця музичність викликає складності при перекладі віршів Поля Верлена на інші мови.
Програмним твором Поля Верлена стала поезія «Поетичне мистецтво», у якій автор відобразив свої естетичні погляди. У цій поезії Верлен визначив основні принципи символізму та імпресіонізму, до яких і відкрив шлях своєю творчістю. Цей вірш якнайточніше відобразив особливості творчого методу поета, а потім став поетичним маніфестом для усіх символістів того часу. Для Поля Верлена головним було інтуїтивне пізнання мрій і думок людей, таємничого світу їх почуттів, неповторного і незрозумілого світу природи.
Поль Верлен був упевнений, що музичність повинна бути найпрогресивнішим засобом вираження поетичного відчуття світу, найпотаємніших людських емоцій, найтонших вражень. За до музичності поет прагнув відчути, а потім відобразити у своїх віршах духовний ореол особистості, тобто те, що хвилює ту чи іншу людину. Як не дивно, але Верлен міг лише відчувати духовну сутність оточуючого світу, який приваблював його усе життя але так і не розкрив до кінця свої глибини.
Витончена краса пейзажів душі Поля Верлена, відображена у його віршах, за своєю вишуканою формою і своїм естетичним змістом стала яскравим виявом абсолютно нового «поетичного мистецтва», яке він протиставляв правилам раціоналізму і класицизму. Художні відкриття Поля Верлена у подальшому стали поштовхом до розвитку й утвердженню модернізму. Він повів за собою не тільки ціле покоління представників французького символізму, а й найкращих літературних митців Європи, зокрема й України.
Объяснение:
Людина повинна вдосконалювати і розвивати в собі ті здібності, якими нас наділив бог. Він повинен вдосконалюватися морально, щоб життя в світі була чистішим і світлішим. Якби всі люди думали над моральним розвитком, то сьогоднішній світ був би зовсім іншим. Зараз люди думають тільки про гроші, адже в нашому світі без них не прожити. Тому люди намагаються більше працювати і зовсім забувають про духовні цінності.
Звичайно, матеріальні блага важливі, але в гонитві за ними не варто забувати і про духовну складову життя людини. У гонитві за грошима, люди стають жадібними, корисливими і злими. Вони вже не такі, якими були раніше. Їм здається, що спочатку потрібно заробити якомога більше коштів і тільки потім подумати про моральність і духовному розвитку. На жаль, людина з часом змінюється і потім він вже забуває про духовне, йому хочеться тільки благополучного життя.
Як на мене сенс життя – це особистий розвиток і до ншим людям. Ми повинні робити наш світ добрішим і щасливішим. Ми повинні морально розвиватися і відмовитися від негативних якостей. Ми повинні думати не тільки про себе, а й про оточуючих нас людях. Звичайно, у кожної людини свої погляди і сенс, і ми не вправі нав’язувати свою думку. Але мені здається, що мій сенс життя повинен бути схожим зі смислами життя інших людей. Адже якщо люди будуть розвиватися і допомагати іншим, тоді наш світ стане кращим.