Великий співець Орфей, син річкового бога Еагра і музи Калліопи, жив у далекій Фракії. Дружиною Орфея була прекрасна німфа Еврідіка. Палко кохав її співець Орфей. Але недовго тішився Орфей щасливим життям з дружиною своєю. Одного разу, незабаром після весілля, прекрасна Еврідіка збирала зі своїми юними жвавими подругами німфами весняні квіти в зеленій долині. Не помітила Еврідіка в густій траві змії і наступила на неї. Вжалила змія юну дружину Орфея в ногу. Голосно скрикнула Еврідіка і впала на руки подруг, що підбігли. Зблідла Еврідіка, склепились її очі. Отрута змії урвала її життя. Жах охопив подруг Еврідіки і далеко рознісся їх скорботний плач. Почув його Орфей. Він поспішає в долину і бачить холодний труп своєї ніжно коханої дружини. В розпачі Орфей. Не міг примиритися він з цією втратою. Довго оплакував він свою Еврідіку, і плакала вся природа, чуючи його сумний спів.
" старушка расчёсывала ей волосы золотым гребешком. А волосы у Герды вились, и кудри золотым сиянием окружали её милое, приветливое личико, кругленькое и румяное, словно роза."
Роза , как известно, символизирует совершенство. Красная символизирует желание, страсть, радость, чувственную красоту, завершенность. Белая роза — символ чистоты и очарования.
Какой Герда и описывается . Слова с уменьшительно-ласкательными суффиксом и добиться эффекта нежности и милоты. Герда теперь выглядит очаровательно,прекрасно,мило ,и поэтому и сравнивается с розой.
