В летописях 1361 года впервые было упомянуто о Самаре. Название города произошло или от греческих слов "самар" (торговец) и "ра" (так называлась Волга в древние времена), или от названия одноимённой реки, которая по-тюркски звучит, как «степная река».
Несмотря на то, что впервые пристань Самара упоминалась в XIV веке, как и первая отметка её на карте, зафиксированная братьями Пиццигано, официально год образования города считают 1586.
Самара это город - крепость и торговые ворота на Восток. На протяжении веков она принадлежала к разным губерниям — Казанской, Астраханской, Симбирской. Её захватывали войска Стеньки Разина, она сама «перешла» на сторону Емельяна Пугачёва.
Город с большим историческим в советское время носивший имя Куйбышева, сохранил до сегодняшнего времени почти тысячу различных памятников.
Достопримечательности — рекордсмены
Если приехать в Самару на поезде, то путников «встречает» самый высокий железнодорожный вокзал Европы. С его смотровой площадки открывается превосходная городская панорама с высоты птичьего полёта. Кроме вокзала есть здесь и ещё один рекордсмен — площадь Куйбышева. По территории эта самая огромная площадь Европы.
«Сердце» города
Обязательно стоит побывать на Хлебной площади — в сердце старой Самары. Её название сохранилось из далёких времён, когда на ней действовала хлебная биржа и пристань. Именно их образование стало точкой отсчёта многовековой истории Самары.
На площади в те времена стояли башни крепости, но время их не пощадило. Однако одну башню можно увидеть, к 400-летию Самары был поставлен сруб, который и имитирует одну из башен.
С архитектурной точки зрения интересен особняк Клодта. Купец выстроил для своей семьи настоящий сказочный теремок. Возле него нельзя пройти мимо, уже больше ста лет он служит подлинным украшением города.
Романтичний образ Прометея у поемі Дж. Байрона «Прометей». Міфічний образ Прометея у всі часи знаходив відображення у творах поетів, прозаїків, драматургів. Відомо, що античний драматург Есхіл присвятив Прометеєві цілу тетралогію, від якої збереглася лише трагедія «Прометей закутий». До Есхіла образ титана зацікавив іншого античного драматурга — Гесіода, який започаткував критичну традицію в інтерпретації образу Прометея. Гесіод підкреслював, що титан досяг своєї мети за до хитрощів, двічі обдуривши Зев-са. А згодом за це був покараний і він сам, і люди, на яких упав гнів володаря Олімпу. Есхіл не сприймав таку інтерпретацію міфічного героя і наділив Прометея відкриттями усіх здобутків цивілізації. Але так чи інакше всі захоплювалися мужністю титана, адже він свідомо пішов на муки, бо знав на які страждання його засудить мстивий Зевс:Свідомий гріх,свідомий, не зрікаюся, —Помігши смертним, я себе на муки дав.Починаючи від античних часів, у світову культурну традицію увійшов образ нескореного мученика, людинолюбця, противника деспотії, захисника ідеї гордої, вільної особистості. Есхілівську інтерпретацію образу Прометея продовжили і збагатили поети наступних епох: Гете, Байрон, Шеллі та ін.Поема Байрона «Прометей» побудована у формі звернення до титана:А що дістав за те, Титане?Лиш скелю, коршака й кайдани,Німе страждання, вічний бран,Нестерпний біль роздертих ран, Що духа гордому уймає…Прометей, на мою думку, повністю відповідає образу так званого «Байронічного героя» і настроєві «світової скорботи», які лежать в. основі течії байронізму, фундатором якої є поет-романтик Байрон. Поет захоплюється мужністю і самопожертвою Прометея:Хай доля зла тебе скувалала,, Та виклик твій, борня зухвала,Завзяття вогнене твоє,Твій гордий дух і непокора,Що їх і небо не поборе,Для смертних прикладом стає.Прометей чудово підходить для створення романтичного образу бунтаря, нескореністю якого захоплювалися в усі часи. Мені теж подобається образ Прометея і я вважаю, що неможливо не захоплюватися його подвигом заради людства:Та дух бунтарства — не покути —Найважчі розбиває пута,І волі людської снага,У муках зрощена в одчаї; Надії й віри не втрачає,Зухвало виклик зустрічаєІ владно смерть перемага! !
Романтичний образ Прометея у поемі Дж. Байрона «Прометей». Міфічний образ Прометея у всі часи знаходив відображення у творах поетів, прозаїків, драматургів. Відомо, що античний драматург Есхіл присвятив Прометеєві цілу тетралогію, від якої збереглася лише трагедія «Прометей закутий». До Есхіла образ титана зацікавив іншого античного драматурга — Гесіода, який започаткував критичну традицію в інтерпретації образу Прометея. Гесіод підкреслював, що титан досяг своєї мети за до хитрощів, двічі обдуривши Зев-са. А згодом за це був покараний і він сам, і люди, на яких упав гнів володаря Олімпу. Есхіл не сприймав таку інтерпретацію міфічного героя і наділив Прометея відкриттями усіх здобутків цивілізації. Але так чи інакше всі захоплювалися мужністю титана, адже він свідомо пішов на муки, бо знав на які страждання його засудить мстивий Зевс:Свідомий гріх,свідомий, не зрікаюся, —Помігши смертним, я себе на муки дав.Починаючи від античних часів, у світову культурну традицію увійшов образ нескореного мученика, людинолюбця, противника деспотії, захисника ідеї гордої, вільної особистості. Есхілівську інтерпретацію образу Прометея продовжили і збагатили поети наступних епох: Гете, Байрон, Шеллі та ін.Поема Байрона «Прометей» побудована у формі звернення до титана:А що дістав за те, Титане?Лиш скелю, коршака й кайдани,Німе страждання, вічний бран,Нестерпний біль роздертих ран, Що духа гордому уймає…Прометей, на мою думку, повністю відповідає образу так званого «Байронічного героя» і настроєві «світової скорботи», які лежать в. основі течії байронізму, фундатором якої є поет-романтик Байрон. Поет захоплюється мужністю і самопожертвою Прометея:Хай доля зла тебе скувалала,, Та виклик твій, борня зухвала,Завзяття вогнене твоє,Твій гордий дух і непокора,Що їх і небо не поборе,Для смертних прикладом стає.Прометей чудово підходить для створення романтичного образу бунтаря, нескореністю якого захоплювалися в усі часи. Мені теж подобається образ Прометея і я вважаю, що неможливо не захоплюватися його подвигом заради людства:Та дух бунтарства — не покути —Найважчі розбиває пута,І волі людської снага,У муках зрощена в одчаї; Надії й віри не втрачає,Зухвало виклик зустрічаєІ владно смерть перемага! !
В летописях 1361 года впервые было упомянуто о Самаре. Название города произошло или от греческих слов "самар" (торговец) и "ра" (так называлась Волга в древние времена), или от названия одноимённой реки, которая по-тюркски звучит, как «степная река».
Несмотря на то, что впервые пристань Самара упоминалась в XIV веке, как и первая отметка её на карте, зафиксированная братьями Пиццигано, официально год образования города считают 1586.
Самара это город - крепость и торговые ворота на Восток. На протяжении веков она принадлежала к разным губерниям — Казанской, Астраханской, Симбирской. Её захватывали войска Стеньки Разина, она сама «перешла» на сторону Емельяна Пугачёва.
Город с большим историческим в советское время носивший имя Куйбышева, сохранил до сегодняшнего времени почти тысячу различных памятников.
Достопримечательности — рекордсменыЕсли приехать в Самару на поезде, то путников «встречает» самый высокий железнодорожный вокзал Европы. С его смотровой площадки открывается превосходная городская панорама с высоты птичьего полёта. Кроме вокзала есть здесь и ещё один рекордсмен — площадь Куйбышева. По территории эта самая огромная площадь Европы.
«Сердце» городаОбязательно стоит побывать на Хлебной площади — в сердце старой Самары. Её название сохранилось из далёких времён, когда на ней действовала хлебная биржа и пристань. Именно их образование стало точкой отсчёта многовековой истории Самары.
На площади в те времена стояли башни крепости, но время их не пощадило. Однако одну башню можно увидеть, к 400-летию Самары был поставлен сруб, который и имитирует одну из башен.
С архитектурной точки зрения интересен особняк Клодта. Купец выстроил для своей семьи настоящий сказочный теремок. Возле него нельзя пройти мимо, уже больше ста лет он служит подлинным украшением города.