Нравственные вопросы в романе А.С. Пушкина "Евгений Онегин".
Проблематика рамана "Евгений Онегин" раскрывает общественные, социальные и политические недостатки светского общества.Главная проблема,поднятая Пушкиным в романе-это разрушение обществом духовного мира людей.Светское общество,блестящее и благородное, на деле лживо и лицемерно.Враньё и алчность разрушают и калечат души людей,за внешним лоском и приличием скрывается бездушие и пороки,искренним чувствам нет места,всё лишь создаёт внешнее впечатление,но абсолютно пусто внутри.Холодность и неприступность высшего света убивает любые порывы чувств,отнимая лучшие качества у людей.
Отсутствие цели в жизни,потеря самого смысла жизни главного героя-это ещё одна проблема,волнующая автора.Разочарование в обществе привело Онегина к жизни по "привычке",следуя законам моды.Посещение театра,балов,ресторанов-всё делается от скуки,а не по желанию.Евгений хочет найти смысл в жизни,но нет ответов на его вопросы.Развращённость обществом ,пресыщенность жизнью , приводит к потере интересов,отсутствие цели опустошает главного героя.
Человеческий эгоизм,себялюбие-ещё одна проблема,затронутая автором.Эгоизм Онегина приводит к его нарциссизму,он ставит себя выше других,отвергает дружбу и презирает любовь.Это делает Онегина "лишним человеком" в обществе,от его руки погибает Ленский,Татьяне он разбивает сердце.По иронии ,он сам себя оставляет в полном одиночестве,будучи отвергнутым Татьяной.
Проблема браков по расчёту,где важна лишь выгода,а не чувства. Пушкин описывает мать Татьяны,ставшую властной и деспотичной хозяйкой ненавистного ей поместья,её насильно выдали замуж и сломали судьбу.Поиски партии для Татьяны,бездумная женитьба Ольги-лишь бы замуж,всё это драмы того времени,где любовь и чувства не играли никакой роли,а мнения и желания людей не учитывались.
Повість-казка Ю. Винничука — твір, на мою думку, непростий. Він змушує читача замислилися над багатьма питаннями буття. Зокрема в повісті порушені одвічні морально-етичні проблеми: добро і зло, життя та смерть, любов і ненависть, дружба і зрада, прекрасне і потворне. Одна з основних проблем — це доцільність самопожертви й проблема вибору.
На перший погляд, усе зрозуміло. Дракон Грицько є втіленням добра, він здатний на самопожертву заради дружби та кохання, нехтуючи інстинктом самозбереження. Адже самопожертва — це риса, протилежна егоїзмові, коли людина жертвує собою, своїми особистісними інтересами задля єдиної мети, заради благополуччя інших. Тому Грицько під час поєдинку навмисно піддається й гине від списа джури лицаря Лавріна... А незадовго до цього помирає від старості мудрий пустельник, який навчив дракона грамоти. Отже, здається, підступний князь досяг своєї мети, зло перемогло добро. Але якщо замислитися, то не все так однозначно у творі Ю. Винничука. Адже автор не дарма показує нам страждання підлого володаря, який усвідомив свою помилку й гірко про неї. Ми бачимо, як кається князь біля могил дракона та пустельника, називаючи їх найкращими друзями. Лицар Лаврін під час поєдинку дивним чином зумів розпізнати добру натуру дракона та відмовився знищувати його. Таким чином, у князівстві залишилися розумні, чесні, добрі люди! Настуня одружується не з чоловіком, якого дібрав їй батько, а з джурою, у якого сама закохалася. Врешті-решт, залишилися романтичні вірші дракона Григорія, які здатні пробуджувати в мешканцях Люботина найкращі почуття.
Отже, можу зробити такий висновок: незважаючи на те, що позитивні персонажі казки-повісті „Місце для дракона“ гинуть, перемагає все ж таки добро, а не зло. Автор доводить нам, що життя жодної світлої особистості не проходить даремно, вона залишає після себе добрий слід на землі, у душах інших людей. І далі вже від них залежатиме, яким шляхом вони прямуватимуть — світла чи темряви!
Объяснение:
