Дружба-це святе. Навіть якщо товаришам доводиться розлучатися, вони все одно назавжди залишаються у нас в серцях, і ми про них ніколи не забуваємо.
У дитинстві, у нас завжди було багато друзів, і ми думали, що коли виростемо, всі ці люди так і залишаться нашими друзями, але з кожним роком ми дорослішаємо і розуміємо, що друзів залишається все менше і менше. Дитяча дружба найкраща і сама чесна, так як діти ще не знають, як можна нести відповідальність за дружбу з користю і вигодою для себе.
Багато хто вважає, що справжньої дружби не буває, і в будь-якому випадку, люди спочатку шукають корисність, і в якомусь сенсі користь від людей, з якими вони спілкуються. Але я вважаю, що дружба існує і є люди, які в першу чергу дбають про близьких йому людей і друзів. Коли у тебе є друг, він для тебе може бути цілим світом, і ти щиро радий, що зустрів таку людину. Навіть якщо у товариша є якісь недоліки , ти все одно любиш цю людину і ці недоліки перекриваєш його достоїнствами, адже для тебе набагато важливіше вишукувати в цій людині тільки хороші риси. Саме тому часто буває, що один із друзів просто прикидається справжнім другом, і намагається використовувати у своїх корисливих цілях людину з доброю і чуйною душею.
Справжній друг буде щиро радіти твоїм успіхам і досягненням, і ні в якому разі не бажати вам зла. Дружбу треба цінувати, адже в сучасному світі дуже рідко можна зустріти справжніх, щирих, вірних і доброзичливих друзів. Хороші друзі вірять один одному і можуть покластися один на одного. Людина, яка цінує дружбу і сам уміє бути хорошим товаришем, найчастіше і має вірних і надійних друзів.
Коли ми намагаємося до комусь і знайти щастя, то це добро повертається нам, і ми знаходимо своє власне «пишність». Щоб мати хороших друзів, потрібно самому бути хорошим другом!
Этот случай произошёл во время моей службы в армии в канун Нового года. Нашему взводу предстояло сдавать лыжный кросс. Проверяющий попался очень строгий. Он забраковал нашу лыжню через лес, так как там можно было легко срезать несколько метров и выбрал участок в пределах прямой видимости около пятисот метров длинной, сократив всю дистанцию до 1 км. Таким образом, нам надо было пробежать на лыжах 500 метров, обежать вокруг вбитого шеста и финишировать у старта, замкнув круг. Командир взвода предупредил личный состав, что несдача этого лыжного норматива для всех чревата лишением увольнений из части, дополнительными тренировками, а старослужащим – значительной задержкой с отъездом домой. Янковский – вечный двоечник по лыжному кроссу, поняв, что дембель в опасности, решил действовать на свой страх и риск. Время ещё было – проверяющий, дав распоряжение командиру взвода проторить лыжню на выбранном участке, набрать в столовой термос чая для финиширующих, выдать всем тряпичные номера и через час на лыжах без шинелей стоять на старте, удалился в штаб. По старослужашего двоечника молодые на повороте рядом с трассой сделали углубление и постелили в него тулуп. Туда, сняв шинель и, подвязав номер, улёгся Янковский. Двоечника накрыли белым армейским полушубком и запорошили снегом, оставив место у воротника для дыхания и обозрения местности. Через час, приняв доклад от командира взвода, что подразделение в полном составе к сдаче норматива по физической подготовке готово, проверяющий, не сочтя нужным пересчитывать личный состав, дал команду «старт», включил секундомер и приготовил список, с фамилиями бегущих, их номерами и чистой графой для результата. Тридцать лыжников устремились вперёд. Пропустив первых трёх мимо себя, (на них было сосредоточено основное внимание проверяющего) Янковский крикнул следующим двум, чтоб они упали около него. Когда упавшие поднимались их, догнала основная масса лыжников и проверяющий не заметил в толпе, что вместо двух упавших, поднялись трое. Янковский со свежими силами рванул на оставшейся полудистанции, обгоняя других, к финишу, но вскоре выдохся и еле успел финишировать на троечку. Взвод же получил общую оценку «хорошо».
О приключениях маленького мальчика, величиной с мизинец. Впервые в сказочной литературе использован Шарлем Перро в 1697. Версия Шарля Перро появляется в контексте большого голода, бывшего в правление Людовика XIV и высвечивает неустойчивость крестьянской жизни и положение детей, которыми первыми жертвовали в случае бедствий.
Мальчик-с-пальчик впервые появляется в английском стихотворении XVI века «Tumbe his life and death», также получает развитие в сказке Перро. Эти сюжеты отличаются от распространённых европейских народных вариантов. Текст из сборника Афанасьева, близкий сюжету сказки братьев Гримм и интересный описанием деталей русского крестьянского быта, в свою очередь стал источником для одноименной сказки А. Н. Толстого. Г. П. Данилевским («Коротышка») обработана украинская народная сказка. Украинский и белорусский варианты отличаются социальной остротой (маленький мальчик — Горошек, Воловье ушко — потешается над царём, барином, попом и наносит им вред), башкирский и татарский вариант осложнён подробностями. Имеются также японская, турецкая и индийская версии сказки.
Русский поэт-романтик В.А. Жуковский написал для малышей чудесную сказку в стихах "Мальчик с пальчик" по мотивам сказки Шарля Перо.
Жил маленький мальчик: Был ростом он с пальчик, Лицом был красавчик, Как искры глазенки, Как пух волосенки; Он жил меж цветочков; В тени их листочков В жары отдыхал он, И ночью там спал он; С зарей просыпался, Живой умывался Росой, наряжался В листочек атласной Лилеи прекрасной; Проворную пчелку В свою одноколку Из легкой скорлупки Потом запрягал он, И с пчелкой летал он, И жадные губки С ней вместе впивал он В цветы луговые. К нему золотые Цикады слетались, И с ним забавлялись, Кружась с мотыльками, Жужжа и порхая, И ярко сверкая На солнце крылами; Ночною ж порою, Когда темнотою Земля покрывалась, И в небе с луною Одна за другою Звезда зажигалась, На луг благовонный С лампадой зажженной Лазурно-блестящий К малютке являлся Светляк; и сбирался К нему в круговую На пляску ночную Рой альфов летучий; Они-как бегучий Источник волнами — Шумели крылами, Свивались, сплетались, Проворно качались На тонких былинках, В перловых купались На травке росинках, Как искры сверкали И шумно плясали Пред ним до полночи. Когда же на очи Ему усыпленье, Под пляску, под пенье, Сходило — смолкали И вмиг исчезали Плясуньи ночные; Тогда, под живые Цветы угнездившись, И в сон погрузившись, Он спал под защитой Их кровли, омытой Росой до восхода Зари лучезарной Небесного свода. Так милый красавчик Жил мальчик наш с пальчик...
У дитинстві, у нас завжди було багато друзів, і ми думали, що коли виростемо, всі ці люди так і залишаться нашими друзями, але з кожним роком ми дорослішаємо і розуміємо, що друзів залишається все менше і менше. Дитяча дружба найкраща і сама чесна, так як діти ще не знають, як можна нести відповідальність за дружбу з користю і вигодою для себе.
Багато хто вважає, що справжньої дружби не буває, і в будь-якому випадку, люди спочатку шукають корисність, і в якомусь сенсі користь від людей, з якими вони спілкуються. Але я вважаю, що дружба існує і є люди, які в першу чергу дбають про близьких йому людей і друзів. Коли у тебе є друг, він для тебе може бути цілим світом, і ти щиро радий, що зустрів таку людину. Навіть якщо у товариша є якісь недоліки , ти все одно любиш цю людину і ці недоліки перекриваєш його достоїнствами, адже для тебе набагато важливіше вишукувати в цій людині тільки хороші риси. Саме тому часто буває, що один із друзів просто прикидається справжнім другом, і намагається використовувати у своїх корисливих цілях людину з доброю і чуйною душею.
Справжній друг буде щиро радіти твоїм успіхам і досягненням, і ні в якому разі не бажати вам зла. Дружбу треба цінувати, адже в сучасному світі дуже рідко можна зустріти справжніх, щирих, вірних і доброзичливих друзів. Хороші друзі вірять один одному і можуть покластися один на одного. Людина, яка цінує дружбу і сам уміє бути хорошим товаришем, найчастіше і має вірних і надійних друзів.
Коли ми намагаємося до комусь і знайти щастя, то це добро повертається нам, і ми знаходимо своє власне «пишність». Щоб мати хороших друзів, потрібно самому бути хорошим другом!