Объяснение:
Рей Бредбері життя і творчий шлях Рей Бредбері народився 22 серпня 1920 року в місті Уокиган, штат Іллінойс. Під час Великої депресії в 1934 році родина Бредбері переїхала в Лос-Анджелес, прийнявши за родича сім’ї. Там Реймонд в 1938 році закінчив середню школу. Три наступні роки свого життя юнак провів, продаючи газети на вулицях Лос-Анджелеса, оскільки грошей на вищу освіту не було. Бредбері вперше спробував себе в літературі в 12 років, коли написав продовження до «Великого воїна Марса» Е. Берроуза. Перша його публікація – це вірш «Пам’яті Вілла Роджерса», яке було опубліковано в 1936 році. У 1937 році Бредбері вступив в лос-анджелеську «Лігу наукових фантастів». Розповіді Бредбері почали публікуватися в дешевих журналах. У той час Бредбері багато працював, поступово відточуючи літературну майстерність і формуючи індивідуальний стиль. У 1939-1940 рр. він видавав мімеографічний журнал «Футура фантазія». До 1942 року Бредбері остаточно перестав продавати газети і повністю перейшов на літературний заробіток, створюючи до 52 оповідань на рік. У 1946 році в книгарні Лос-Анджелеса Бредбері зустрів Сусану Маклюр (Мегі), яка стала згодом любов’ю всього його життя. 27 вересня 1947 Меггі і Рей уклали шлюб, у них народилося чотири дочки. Бредбері написав 11 романів, найбільшу популярність з яких отримали ранні роботи: «Марсіанські хроніки» (1950), «451 градус за Фаренгейтом» (1953) і «Вино з кульбаб» (1957). dovidka.biz.ua Також письменник створив 21 п’єсу і 28 сценаріїв для кінофільмів Рей Бредбері був автором і ведучим циклу телепередач з 65 міні-фільмів за мотивами його оповідань. Цикл називався «Театр Рея Бредбері» і виходив з 1985 по 1992 рік. Після 1963 Бредбері продовжив публікувати нові оповідання, але також активно сконцентрувався на іншому жанрі -драмі. Деякі зі своїх ранніх оповідань Бредбері в 1984 році перевидав в спеціальному збірнику «Спогад вбивства», а пізніше опублікував детективний роман «Смерть – справа самотня». Бредбері отримав безліч нагород в галузі літератури і мистецтва в цілому. Навіть у літньому віці письменник продовжував писати. У 79 років Бредбері переніс інсульт, після чого останні роки життя був прикутий до інвалідного крісла. Бредбері помер після тривалої хвороби 5 червня 2012 року в Лос-Анджелесі у віці 91 рік
Авторскую позицию Пушкина в поэме трудно назвать однозначной. Можно сказать, что автор на стороне Петра Великого, а можно утверждать, что он сочувствует Евгению.
Тот факт, что Пушкин превозносит деяния Петра, можно подтвердить словами: «На берегу пустынных волн\ Стоял он, дум великих полн». Эти строки написаны высоким стилем, торжественно и пафосно. Как сам Господь сотворил небо и землю, так и Петр на голом месте создал прекрасный город. Ведь на этом месте, "на мшистых, топких берегах", царила полутьма и запустенье: «И лес, неведомый лучам \В тумане спрятанного солнца,\Кругом шумел».
Таким же высоким стилем поэт воспевает деяния Петра, «мощного властелина судьбы», и созданный им город:
Красуйся, град Петров, и стой
Неколебимо, как Россия.
Да умирится же с тобой
И побеждённая стихия;
Вражду и плен старинный свой
Пусть волны финские забудут
И тщетной злобою не будут
Тревожить вечный сон Петра!
Торжественно и величественно звучат слова поэта о Петре: "…над самой бездной, / На высоте, уздой железной, Россию поднял на дыбы".
Петр бросил вызов стихиям, когда построил город в этом гиблом месте. А пострадали от этого невинные люди, такие, как невеста бедного Евгения и её мать.
Теперь автор сочувствует Евгению и говорит: "С Божией стихией / Царям не совладеть". Вот каковы последствия борьбы царя со стихией: «Обломки хижин, брёвны, кровли,/Товар запасливой торговли,\Пожитки бледной нищеты,\Грозой снесённые мосты,\Гроба с размытого кладбища \ Плывут по улицам!». Так за деяния царя расплачивается простой люд.
Стиль поэмы меняется с пафосно-торжественного до обычного разговорного. Злобные упрёки Петру бросает безумный Евгений. "Евгений вздрогнул. Прояснились / В нём страшно мысли". И обвиняя царя, он становится "как обуянный силой чёрной", "злобно задрожав".
Любое гениальное произведение неоднозначно. А в "Медном всаднике" основной конфликт состоит в столкновении исторической необходимости с личной бедой простого человека, в противоречии интересов власти и народа. Сочувствуя попеременно власти и народу, Пушкин говорит о трагичности и неразрешимости этого конфликта.