Працьовитий: «Я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащом»
Допитливий: «Та є в мене, коли послухати одних, слабкість, а коли повірити іншим — дурість; саме вона й завдає найбільшого клопоту та лиха... І вже тоді мені одні слова сяяли, мов зорі, а інші туманили голову».
Сильний: «Я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запотиличники,..»
Цілеспрямований: «Вчився я добре, вчився б, напевне, ще краще, аби мав у що взутися. Коли похолодало і перший льодок затягнув калюжки, я мчав до школи, наче ошпарений. Напевне, тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг перегнати мене, чим я неабияк пишався».
Люблячий та душевний: «Смуток і жаль перехопили мені горло. Я нескоро-нескоро зумів сказати: — Ти приїжджай до нас, Мар’яночко, бо ми всі дуже любимо тебе
Чарльз Джон Ха́ффем Ди́ккенс (англ. Charles John Huffam Dickens [ˈtʃɑrlz ˈdɪkɪnz]; 7 февраля 1812 года, Портсмут, Англия — 9 июня 1870 года, Хайэм (англ.)рус., Англия) — английский писатель, стенограф, репортёр, романист и очеркист. Классик мировой литературы, один из крупнейших прозаиков XIX века, он стал самым популярным англоязычным писателем ещё при жизни. Творчество Диккенса относят к вершинам реализма, но в его романах отразились и сентиментальное, и сказочное начала. Самые знаменитые романы Диккенса: «Посмертные записки Пиквикского клуба», «Оливер Твист», «Николас Никльби», «Дэвид Копперфилд», «Холодный дом», «Повесть о двух городах», «Наш общий друг», «Большие надежды», «Тайна Эдвина Друда».
