"Заметив, что стали ребята смелей,
"Эй, воры идут! - закричал я Фингалу. -
Украдут, украдут! Ну, прячь поскорей!"
Фингалушка скорчил серьезную мину,
Под сено пожитки мои закопал,
С особым стараньем припрятал дичину,
У ног моих лег - и сердито рычал.
Обширная область собачьей науки
Ему в совершенстве знакома была;
Он начал такие выкидывать штуки,
Что публика с места сойти не могла,
Дивятся, хохочут! Уж тут не до страха!".
Охотничий пес Фингал развеселил детей. Неожиданно разразилась гроза. Фингал стал громко лаять, дети убежали в свою деревню.
Відповідь:
Пояснення:
У видатного німецького поета Генріха Гейне є чудовий філософський вислів, який визначає місце поета серед людей: «Увесь світ надірваний саме посередині. А оскільки серце поета — центр світу, то за нашого часу воно теж має найболючішим чином надірватися. У моєму серці пролягла велика світова тріщина». Ця тріщина хоча й кровоточила час від часу, але не заважала митцеві створювати неповторні поетичні шедеври, на які писали музику найвідоміші композитори світу, якими зачитувалися його сучасники і зачитуються його нащадки.
На мою думку, «Книга пісень» Г. Гейне — це почуття людини з пораненим серцем. Адже поетичні твори з цієї збірки сповнені вселенським відчуттям незвичайної сили. Часом здається, що серце поета якщо й не кровоточить, то точно страждає під хвилею смутку.
1)[_._._., сказуемое, _._._]
2)[подлеж. сказ., подлеж. сказ. союз и сказ.]