Людські почуття… Дрібні вони чи високі, але вони керують людиною та її вчинками. Самі почуття дають духовну поживу людині, збагачують її чи принижують. Адже і велич людини вимірюється не зростом і статурою, а силою її почуттів. І навіть почуття власної значимості і людської гідності властиві, на жаль, не всім людям.
Але варто віддати належне епосі Відродження, яка збагатила людину такими шедеврами, які висвітили справжню силу людських почуттів.
Розглядаючи твори Вільяма Шекспіра, розумієш, якою глибиною думки керувався драматург, зображуючи людські почуття. Здається, що сам він міг проникнутися почуттями своїх героїв. І герої вони не за назвою, а через надзвичайну силу, яку їм дано автором. Але кожний персонаж Шекспіра сприймається у нерозривній єдності зі своєю епохою. Здається, що для трагедії «Ромео і Джульєта» було достатньо самих лише почуттів, але автор зобразив і місто-державу Верону, і протиборство сімей, і вуличні бої, і бали, і молодіжні вечірки.
Але герої Шекспіра, незалежно від місця і часу,- це його сучасники. Навіть образи античних персонажів несуть відбиток епохи Відродження. І цей відбиток проявляється саме у почуттях. Хоча корені конфліктів, в яких перебувають герої, є соціальними, проте трагедії цих героїв суто людські. Людська велич - у вічному протиріччі з людськими вадами і недоліками. Хіба що Макбета можна зарахувати до злодіїв, а всі останні - просто люди. Але важливо, що тягар, який лежить на душі у кожного персонажа, він несе по-своєму.
Добрыня Никитич – второй по значению богатырь былин киевского цикла. В былине "Добрыня Никитич и Змей Горыныч" он совершает ратный подвиг – одерживает победу над Змеем, который много горя принес на Русскую землю. Сюжет былины вышел из древнейшего сказочного фольклора. Былина начинается рассказом о том, как мать не велит Добрыне ездить на Пучай-реку купаться: С такого запрета обычно начинаются сказки. Так же как в сказке, Добрыня не слушается совета матери и далеко заплывает. В этот момент налетает на него Змей. Битва богатыря со Змеем изображается коротко: ударил Добрыня Змея, отшиб все его "хоботы" и взял с него слово не летать больше на Русь. Вернувшись в Киев, Добрыня узнает, что Змей опять летал через Киев и унес племянницу князя Владимира – Забаву Путятичну. Добрыня отправляется в дальний путь к пещерам Змея. Но, в отличие от сказочного героя, который борется с чудовищем ради своих личных интересов (освобождение невесты), он представляет нового героя, выступающего за общественные интересы в борьбе за целостность Руси и ее границ. Сказочный мотив борьбы за женщину становится мотивом борьбы за русскую полонянку. В былине Добрыня представляется как освободитель Русской земли. Былина поет славу богатырю, который освободил не только племянницу Владимира, но и множество других пленных, томившихся в подземелье Змея.
