« Дзеркалом суспільства» називав театр великий письменник-сатирик Жан Батист Мольєр. «Зображуючи людей, ви пишете з натури, – говорив він. – Портрети їх повинні бути схожі, і ви нічого не досягли, якщо в них не впізнають людей вашого століття». Своїм основним завданням, завданням своєї творчості письменник вважав прагнення «дати на сцені приємне зображення загальних недоліків» і тим самим сприяти їх виправленню. А недоліків у сучасному йому суспільстві було досить багато – до такого висновку великий драматург прийшов гаючи за людьми, їх вчинками, бажаннями, пристрастями життя. У серці Мольєра все більше наростав протест проти соціальної несправедливості і недосконалості існуючого світу. І цей протест він висловлював на сторінках своїх творів. Увагу Мольєра, як автора комедій, залучали порушення норм людської моралі, відхилення від природних прагнень в ім’я надуманих цінностей. На його думку, фальшиві ідеали лежать в основі збоченої моралі. Саме тому він вимагав від людей справжньої моральної строгості, вміння підпорядковувати свої бажання і поведінку вимогам розуму.
Одним з яскравих реалістичних творів письменника стала комедія «Міщанин-шляхтич». В основу п’єси було покладено сюжет про багатого буржуа, готового в своєму прагненні до аристократичних титулів прийняти безглузде, фантастичне звання «мамамуші» і піддатися маскарадному обряду посвячення в це звання. Герой Мольєра, пан Журден – простодушний недалекий міщанин, який несподівано розбагатів і єдине бажання якого – стати дворянином. Для досягнення цієї мети герой готовий на будь-які приниження, він готовий виконувати найбезглуздіші поради тих, перед ким він схиляється. Його невігластво, довірливість і простодушність спонукали нахабного обманщика Доранта піддати Журдена «вихованню». Він обіцяє навчити героя манерам маркізів, закликає в усьому покластися на нього. Насправді ж ним керують виключно корисливі інтереси. Пройдисвіт грає не лише на прагненні міщанина стати дворянином, він підіграє недалекому простакові абсолютно в усьому, прагнучи отримати за свою «безцінну» до якомога більшу винагороду і таким чином збагатитися, не докладаючи особливих зусиль. Дорант користується бажанням Журдена доглядати за маркізою Доріменой . Для афериста це – прекрасна можливість влаштувати свято на честь своєї дами і добре поживитися за рахунок довірливого героя. Він вселяє Журдену, що маркіза до нього небайдужа, і тим самим підштовхує героя до активних і нерідко комічних дій .
Объяснение:
- Я хочу, чтобы ты не повторял в жизни моих ошибок! - часто говорит мама.
Но, чтобы не повторять ее ошибок, я должен знать, в чем именно они заключаются. И мама мне регулярно об этом рассказывает.
Об одной маминой ошибке мне известно особенно хорошо.
Я знаю, что мама "погибла для большого искусства". Зато в "малом искусстве" она проявила себя замечательно!
"Малым искусством" я называю самодеятельность. Папа спорит со мной.
- Нет больших ролей и нет маленьких! Так утверждал Станиславский. И ты не можешь к нему не прислушиваться, - сказал как-то папа. - В Москве, рядом с Большим театром, находится Малый. Но он так называется вовсе не потому, что хуже Большого.
- Но ведь мама сама говорит, что погибла для большого искусства, - возразил я.
- Она имеет право так говорить, а ты нет. Искусство - это искусство. И талант - это талант!
Папа считает, что почти все люди на свете талантливы.
В той или иной степени... Все, кроме него. Но особенно талантлива мама!
С годами я понял, что в "малом искусстве" можно проявить себя гораздо полнее и ярче, чем в большом.
Ну, например, профессиональные драматические артисты - это артисты и всё. Мама же успела проявить себя и в драматическом кружке, и в хоровом, и даже в литературном.
Иногда, после самодеятельного концерта, мама спрашивает отца, что ему больше всего понравилось. Он пытается спеть, но из этого ничего не выходит, потому что у папы нет слуха. Все песни он исполняет на один и тот же мотив.
У нас дома никогда и ничего не запирают на ключ. Ничего, кроме ящика, в котором папа хранит альбомы. "Мама в ролях" - написано на одной обложке. "Мама поет" - написано на другой. "Мама - в поэзии" - написано на третьей.
Мы довольно часто переезжаем из города в город. Потому что папа строитель, он "наращивает мощности" разных заводов. Мы приезжаем, наращиваем и едем дальше...
Но, прежде чем перебраться на новое место, папа обязательно узнает, есть ли там клуб или Дом культуры. Когда выясняется, что есть, он говорит:
- Можем ехать!..
Переезжать с места на место - нелегкое дело. Но мама делает вид, что это очень приятно.
- Видишь, там есть хоровой коллектив, - сказала она однажды папе. - А я так давно не пою!
- Кто виноват, что я умею делать только то, что я делаю? - словно бы извинился отец.
- Путешествовать гораздо лучше, чем сидеть на одном месте, - сказала мама. - Об этом пишут в стихах и поют в песнях.
И хоть папа прекрасно знал, что мама успокаивает его, он поверил стихам и песням.
Вот уже около трех с половиной лет мы живем в большом городе, где папа наращивает мощности металлургического завода. Прежде чем переехать, он, как всегда, навел справки насчет Дома культуры. Выяснил, что при нем активно работают все кружки, какие только существуют на свете. И что "детская работа" там тоже прекрасно налажена.