Многому учит. например, тому, что свои мечты можно осуществить самому, не обращаясь к волшебникам. преодолей свой страх ради своих друзей, вот и станешь смелым как трусливый лев из этой сказки. сам станешь, не получив смелость из рук волшебника. подумай о своих друзьях, о том как и чем можно им в трудный момент, вот и окажется, что ты сам умен, и у тебя уже есть мозги. просто дай себе труд задуматься. чего хотел железный дровосек - сердце. а оказалось, что он сердечный и готов пожертвовать собой ради друзей. и все получается всё тогда, мечты сбываются тогда, когда ты думаешь о других, о том, чем бы им . вот тогда и оказывается, что твои мечты сбылись, трусишка стал смелым, глупец - умным, бессердечный - жертвенным. и у всех сбылись мечты. близкая мысль к заповеди "возлюби ближнего своего. " вот это если коротко. сказки многому учат. не зря же говорится: "сказка ложь, да в ней намек, добрым молодцам урок. "
Соломія — вродлива і сильна жінка. Вона має високу і міцну, «як на доброго мужика», постать, гарне, «свіже, повне обличчя, з карими очима, що так виразно біліло при картатому очіпку й пасмах чорного волосся». Тяжким і нерадісним було життя Соломії, яку пан силою віддав заміж за нелюбого чоловіка. Щоб визволитись з цього подвійного рабства — від поміщика і нелюба — Соломія разом з Остапом тікає за Дунай. Енергійна, вольова, дужа, вірна подруга Остапа, вона терпляче переносить всі злигодні мандрівного життя і не раз допомагає Остапові в дорозі, рятує його з біди. Самовіддано бореться Соломія за життя Остапа: вона виводить його з плавнів, невтомно працює, щоб заробити собі й йому на проживання, продає свій одяг, щоб викупити Остапа в жовнірів. Найяскравіше виявився героїчний характер Соломії і готовність її на самопожертву, коли вона, рятуючи Остапа, гине у хвилях Дунаю. Як і поранений Остап у плавнях з останніх сил боровся за життя, так тепер Соломія, тонучи, напружує всі сили, щоб дістатися до берега, бо «там так гарно, там сяє сонце, там зелено, там небо синє, там радість, життя… Душа рветься до сонця». Трагічна доля Остапа і Соломії, їх поневіряння в Туреччині свідчить про те, що всюди, де володарюють пани, трудяща людина не може знайти для себе щастя.
